Історія породи: від плантацій Джорджії до сучасності
Історія алапаського чистокровного бульдога нагадує захопливий роман. На відміну від багатьох порід, які створювалися клубами кінологів, алапаський чистокровний бульдог - це результат «народної селекції» та відданості однієї родини — Лейнів (Lane). Вважається, що предками цих собак були вимерлі нині «гірські бульдоги» старого типу та англійські бульдоги, завезені першими поселенцями до Америки ще у XVIII столітті. Їх використовували як «catch dogs» — собак для ловлі втікачів худоби та напівдиких свиней у густих лісах півдня.
Протягом 200 років порода розвивалася в ізоляції в районі річки Алапаха (Alapaha River), що дозволило зберегти унікальні риси, втрачені іншими бульдогами. Ключовою фігурою у збереженні породи став Бак Лейн (Buck Lane). Він розпочав програму розведення, намагаючись врятувати «фермерського собаку» від зникнення. Його найвідомішим псом був бульдог на ім’я Отто. Легенди розповідають, що Отто був настільки відданим, що після смерті Бака Лейна у 1943 році він щодня приходив на могилу господаря і охороняв її. Саме на честь цього видатного пса породу часто називають «бульдог Отто».
Справу діда продовжила його внучка, Лана Лу Лейн (Lana Lou Lane). Вона офіційно зареєструвала породу та заснувала Асоціацію Алапаських Чистокровних Бульдогів (ABBA). Вона прагнула зберегти собаку саме таким, яким він був 100 років тому: функціональним, здоровим і здатним до роботи, на відміну від сучасного виставкового англійського бульдога, який часто страждає від надмірної декоративності. Сьогодні у світі існує невелика кількість цих собак (за різними оцінками, від кількох сотень до тисячі), тому майбутнє породи цілком залежить від відповідальних заводчиків.
Як виглядає алапаський чистокровний бульдог: детальний опис зовнішності
Алапаський чистокровний бульдог — це втілення сили без зайвої ваги. Це атлет, а не важкоатлет. При першому погляді на нього стає зрозуміло: перед вами серйозний робочий собака. Порода характеризується яскраво вираженим статевим диморфізмом: кобелі значно масивніші та потужніші за сук, які виглядають більш елегантно, але не менш грізно.
Голова та морда
Голова у алапаського чистокровного бульдога квадратна, широка, з плоскою верхівкою. Це одна з головних відмінних рис. Вилиці яскраво виражені, мускулатура щелеп надзвичайно розвинена. Перехід від лоба до морди (стоп) глибокий і різкий.
- Очі: Це «візитна картка» породи. Вони широко розставлені, середнього розміру. Колір може бути будь-яким, але особливо цінуються і вражають «скляні» (блакитні) очі або гетерохромія (різні очі), що часто зустрічається у собак забарвлення мерль.
- Вуха: V-подібні, високо посаджені. Вони висять на хрящах, привертаючи увагу до широкого черепа. Купірування вух не вітається стандартом, оскільки це робоча порода, і природна форма вух захищає слуховий прохід від сміття.
- Щелепи: Прикус зазвичай перекус (нижня щелепа виступає вперед), що дозволяє собаці надійно утримувати здобич або порушника. Губи повні, але не повинні бути надмірно відвислими (брилястими).
Корпус та кінцівки
Тіло собаки має прямокутний формат. Грудна клітка глибока і широка, ребра добре вигнуті, що забезпечує великий об’єм легенів для тривалого бігу. Спина пряма, поперек трохи випуклий і дуже потужний. Кінцівки з міцним кістяком, прямі. Лапи зібрані в грудку («котяча лапа»), подушечки товсті і грубі. Хвіст довгий, звужується до кінця, у спокійному стані опущений донизу. Важливо зазначити, що на відміну від багатьох інших молосів, хвіст алапаського бульдога ніколи не купірують — він слугує «кермом» при різких поворотах під час бігу.
Шерсть та забарвлення
Шерсть коротка, досить жорстка на дотик, щільно прилягає до тіла. Підшерстя розвинене слабо, що робить собаку чутливим до сильних морозів. Палітра кольорів вражає різноманіттям:
- Блю-мерль (блакитний мармур) — одна з найбажаніших мастей.
- Шоколадний та ред-мерль.
- Білий з плямами будь-якого кольору (чорними, рудими, тигровими).
- Суцільний білий (допускається, але вимагає перевірки слуху).
- Тигровий, палевий, чорний.
Цікаво порівняти екстер’єр алапаського чистокровного бульдога з іншими молосами. Наприклад, він більш рухливий та «сухий», ніж його близький родич американський бульдог, хоча недосвідчене око може їх сплутати.
