Історія породи Американський англійський кунхаунд
Історія американського англійського кунхаунда тісно переплетена з історією колонізації Америки. Його предки, англійські фоксхаунди, були завезені на континент європейськими поселенцями у XVII та XVIII століттях. Ці собаки, відомі як «віргінські гончаки», були основою для створення нової породи. Американські піонери потребували універсального мисливського собаку, здатного працювати в складних умовах місцевості та полювати на різноманітну дичину.
Основною вимогою до нової породи була здатність ефективно полювати як вдень, так і вночі. Вдень їхньою здобиччю були лисиці, а з настанням темряви вони переключалися на єнотів. Селекціонери схрещували англійських гончаків з іншими породами, привезеними з Франції, Ірландії та, можливо, Німеччини, щоб покращити швидкість, витривалість та, найголовніше, нюх. Ключовим завданням було вивести собаку, який міг би «деревувати» єнота — тобто заганяти його на дерево і утримувати там гучним гавкотом до приходу мисливця. З часом порода також показала свою ефективність у полюванні на більшу дичину, таку як олені, пуми та навіть ведмеді, що зробило її незамінним помічником для першопрохідців.
Спочатку всіх кунхаундів реєстрували під однією назвою «англійський фоксхаунд та кунхаунд». Однак у 1905 році United Kennel Club (UKC) офіційно визнав американського англійського кунхаунда як окрему породу, відокремивши його від інших єнотових гончаків, таких як Деревна єнотова гонча або Крапчасто-блакитний кунхаунд. American Kennel Club (AKC) визнав породу значно пізніше, у 2011 році. Сьогодні цей собака залишається популярним серед мисливців, але все частіше його можна зустріти в ролі сімейного улюбленця.
Як виглядає Американський англійський кунхаунд: опис зовнішності
Американський англійський кунхаунд — це втілення сили, швидкості та витривалості. Собаки цієї породи вирізняються добре складеним, пропорційним та гармонійним тілом з рельєфною атлетичною мускулатурою, яка свідчить про їхні робочі якості. Це гончак середнього та великого розміру, створений для тривалого переслідування здобичі по пересіченій місцевості.
Голова у кунхаунда досить широка і міцна, але не груба. Морда подовжена, прямокутної форми. Очі великі, посаджені широко, мають м’який та благальний вираз, колір — від горіхового до темно-карого. Вуха довгі, низько посаджені, м’які на дотик і звисають красивими складками, кінчики майже дістають до носа. Корпус міцний, з глибокою грудною кліткою, що забезпечує достатньо місця для легень, та підтягнутим животом. Спина пряма і сильна. Хвіст посаджений високо, шаблеподібний, собака несе його вільно і бадьоро, але він ніколи не закручується над спиною.
Шерсть у американського англійського кунхаунда коротка, жорстка та густа, що надійно захищає його від негоди та гілок у лісі. На вигляд вона глянцева та атласна, гарно переливається на сонці. Забарвлення може бути різноманітним: червоно-рябе, синьо-рябе, триколірне з рябим, біло-червоне, біло-чорне. Найбільш поширеним є червоно-рябе (redtick).
