Аппенцеллер зенненхунд

Історія аппенцеллер зенненхунда тісно пов’язана з альпійськими луками Швейцарії, де ці собаки століттями були незамінними помічниками фермерів. Вважається, що вони, як і інші швейцарські зенненхунди, є нащадками молосів, завезених римлянами в Альпи. Протягом століть вони розвивалися в ізоляції, ідеально пристосовуючись до суворих гірських умов.

Перша письмова згадка, що описує собак цього типу, датується 1853 роком у книзі “Тваринний світ Альп”. У ній їх описували як “галасливих короткошерстих багатоколірних пастуших собак середнього розміру”, які використовуються для охорони ферм та випасу худоби.

Ключовою фігурою у становленні породи став великий ентузіаст, професор Альберт Хайм. Наприкінці XIX століття він занепокоївся, що з розвитком інших порід унікальні швейцарські собаки можуть зникнути. У 1898 році аппенцеллера було визнано окремою породою. Завдяки зусиллям Хайма у 1906 році був заснований “Клуб аппенцеллер зенненхундів”, метою якого стало збереження та популяризація породи в її первозданному вигляді. Саме він у 1914 році склав перший офіційний стандарт породи, який з невеликими змінами діє і донині. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) остаточно визнала породу значно пізніше.

Аппенцеллер — це гармонійно складений, м’язистий собака середнього розміру, майже квадратного формату. Його вигляд випромінює спритність, силу та впевненість. Однією з найхарактерніших рис є туго закручений у кільце хвіст, який собаки цієї породи весело носять збоку на крупі. Цей хвіст часто називають “поштовим ріжком”.

Характер аппенцеллер зенненхунда — це унікальне поєднання рис робочого собаки та відданого компаньйона. Вони дуже розумні, сміливі та енергійні. Це не диванний собака; йому потрібна мета в житті та постійна зайнятість.

• Відданість родині: Аппенцеллери створюють дуже міцний зв’язок зі своєю сім’єю. Вони часто обирають одну людину як “свого” господаря, але люблять і захищають усіх членів родини. З дітьми, з якими вони виросли, зазвичай ладнають добре, але їхню пастушу звичку злегка покусувати за п’яти потрібно контролювати змалечку.
• Сторожові якості: Це одна з ключових характеристик породи. Аппенцеллери дуже недовірливі до сторонніх і завжди попередять про прибуття гостей гучним, пронизливим гавкотом. Їхня безстрашність робить їх чудовими, непідкупними охоронцями.
• Енергійність та інтелект: Рівень енергії у цієї породи надзвичайно високий. Їм потрібні не лише фізичні, а й інтелектуальні навантаження. Вони швидко вчаться, але так само швидко їм стає нудно від одноманітних завдань. Їхній гострий розум вимагає постійної стимуляції через ігри, тренування чи роботу. Схожою енергійністю та кмітливістю відрізняються деякі тер’єри, наприклад, бразильський тер’єр.
• Сумісність з іншими тваринами: Соціалізацію потрібно починати якомога раніше. Через сильні територіальні та власницькі інстинкти вони можуть бути нетерпимими до інших собак, особливо тієї ж статі. Якщо аппенцеллер росте разом з іншими домашніми тваринами, він зазвичай сприймає їх як частину своєї “зграї”.

Догляд за аппенцеллер зенненхундом нескладний, але вимагає уваги до ключових аспектів його життя: фізичної активності та умов проживання.

Грумінг та догляд за шерстю

Шерсть аппенцеллера коротка, щільна, з густим підшерстком. Вона не вимагає стрижок чи тримінгу. Достатньо вичісувати собаку 1-2 рази на тиждень гумовою щіткою або гребенем з рідкими зубцями, щоб видалити відмерлі волоски. Під час сезонного линяння (весною та восени) процедуру варто проводити частіше. Купати собаку слід лише за необхідності. Також регулярно оглядайте та чистіть вуха та очі, щоб уникнути інфекцій. Якщо кігті не сточуються природним шляхом, їх потрібно підстригати.

Фізичні навантаження та активність

Це найважливіший аспект утримання аппенцеллера. Цим собакам потрібно щонайменше 1.5-2 години інтенсивних фізичних навантажень щодня. Проста прогулянка на повідку для них — це лише розминка. Їм потрібен біг без повідця (у безпечному місці), ігри з фрісбі, апортирування, а найкраще — заняття кінологічним спортом:

• Аджиліті
• Флайбол
• Обідієнс (слухняність)
• Пастуша служба

Нудьгуючий аппенцеллер, який не отримує достатньо навантаження, швидко знайде собі заняття сам: ритиме ями, гризтиме меблі або безперервно гавкатиме. Подібну потребу в активності мають і деякі тер’єри, наприклад, елегантний, але енергійний манчестер-тер’єр.

Дресирування аппенцеллера — це захопливий, але водночас складний процес. Їхній гострий розум дозволяє їм миттєво засвоювати команди, але їхня незалежність вимагає від власника терпіння, послідовності та авторитету. Основа успішного виховання — рання соціалізація та позитивне підкріплення.

Ніколи не використовуйте грубість або фізичні покарання. Це може зробити собаку або боязким, або, навпаки, спровокувати агресію. Вони найкраще реагують на похвалу, ігрові методи та ласощі. З цуценячого віку знайомте аппенцеллера з різними людьми, тваринами, звуками та ситуаціями. Це допоможе виростити врівноваженого та впевненого собаку, який адекватно реагуватиме на нові обставини.

Головне правило в годуванні аппенцеллера — контроль порцій та якості їжі. Ці собаки мають чудовий апетит і схильні до набору зайвої ваги, що створює додаткове навантаження на суглоби та серце. Раціон має відповідати їхньому високому рівню активності.

Основою раціону може бути як якісний сухий корм преміум або супер-преміум класу для активних собак середніх порід, так і натуральне харчування. При натуральному годуванні раціон повинен складатися з:

• Нежирного м’яса (близько 50-60%): яловичина, індичка, курка, субпродукти.
• Круп: гречка, рис, вівсянка.
• Овочів та фруктів: морква, гарбуз, кабачки, яблука, зелень.
• Кисломолочних продуктів: кефір, нежирний сир.

Категорично не можна давати собаці їжу зі столу, солодощі, копченості, жирну їжу та трубчасті кістки.

Аппенцеллер зенненхунд — триколірний вихор швейцарської надійності: енергійний, безстрашний, жвавий, кмітливий і пильний. Це один із чотирьох швейцарських гірських собак, універсальний скотогінний і охоронний пес; життєрадісний і завжди готовий до пригод, він незамінний для активних людей. Через дуже високу потребу в русі й роботі, насторогу до чужих і пастуший інстинкт він категорично не для квартири й новачка — найкраще почувається у заміському будинку з простором. Порода загалом міцна; серед ризиків — дисплазія кульшового суглоба та хвороби повік (ектропіон/ентропіон).

Аппенцеллери — порода з міцним здоров’ям, загартована століттями життя в горах. Вони не мають такого переліку генетичних проблем, як їхні родичі. Наприклад, у них значно рідше зустрічається рак, ніж у бернських зенненхундів. Проте, як і в інших порід, існують певні ризики:

• Дисплазія тазостегнових та ліктьових суглобів: Найпоширеніша спадкова проблема. Важливо обирати цуценя від перевірених батьків з відповідними тестами. У період росту цуценяти слід уникати надмірних навантажень, стрибків з висоти та ходіння по сходах.
• Захворювання очей: Зрідка можуть зустрічатися прогресуюча атрофія сітківки (PRA) та катаракта. Рекомендуються регулярні огляди в офтальмолога.
• Здуття живота (заворот шлунка): Як і в багатьох собак з глибокими грудьми, існує ризик цього небезпечного стану. Годуйте собаку невеликими порціями 2-3 рази на день і не дозволяйте активних ігор одразу після їжі.

Загалом, аппенцеллер — це витривалий собака. Його здоров’я схоже на здоров’я найменшого з групи, ентлебухера зенненхунда, але він трохи більший за розміром. У порівнянні з найбільшим родичем, великим швейцарським зенненхундом, аппенцеллер більш рухливий та легкий на підйом.