Історія походження породи Аппенцеллер зенненхунд
Історія аппенцеллер зенненхунда тісно пов’язана з альпійськими луками Швейцарії, де ці собаки століттями були незамінними помічниками фермерів. Вважається, що вони, як і інші швейцарські зенненхунди, є нащадками молосів, завезених римлянами в Альпи. Протягом століть вони розвивалися в ізоляції, ідеально пристосовуючись до суворих гірських умов.
Перша письмова згадка, що описує собак цього типу, датується 1853 роком у книзі «Тваринний світ Альп». У ній їх описували як «галасливих короткошерстих багатоколірних пастуших собак середнього розміру», які використовуються для охорони ферм та випасу худоби.
Ключовою фігурою у становленні породи став великий ентузіаст, професор Альберт Хайм. Наприкінці XIX століття він занепокоївся, що з розвитком інших порід унікальні швейцарські собаки можуть зникнути. У 1898 році аппенцеллера було визнано окремою породою. Завдяки зусиллям Хайма у 1906 році був заснований «Клуб аппенцеллер зенненхундів», метою якого стало збереження та популяризація породи в її первозданному вигляді. Саме він у 1914 році склав перший офіційний стандарт породи, який з невеликими змінами діє і донині. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) остаточно визнала породу значно пізніше.
Як виглядає аппенцеллер зенненхунд: стандарт та зовнішність
Аппенцеллер — це гармонійно складений, м’язистий собака середнього розміру, майже квадратного формату. Його вигляд випромінює спритність, силу та впевненість. Однією з найхарактерніших рис є туго закручений у кільце хвіст, який собаки цієї породи весело носять збоку на крупі. Цей хвіст часто називають «поштовим ріжком».
Як виглядає аппенцеллер зенненхунд: стандарт та зовнішність · 9
| Частина тіла | Опис згідно зі стандартом FCI |
|---|---|
| Голова | Пропорційна до тіла, клиноподібна. Череп плаский та широкий, з ледь помітною борозною. Плавний перехід від чола до морди. |
| Морда | Середньої довжини, поступово звужується до носа. Спинка носа пряма. Мочка носа чорна (у чорних собак) або темно-коричнева (у гаванських собак). |
| Очі | Невеликі, мигдалеподібні, з живим та проникливим виразом. Колір від темно-карого до карого. |
| Вуха | Посаджені високо, широкі біля основи. Висячі, трикутної форми з заокругленими кінчиками. У спокійному стані прилягають до щік. |
| Корпус | Компактний, міцний. Спина пряма та сильна. Груди широкі, глибокі, овальної форми. |
| Хвіст | Високо посаджений, середньої довжини, покритий густою шерстю. Характерно закручений у щільне кільце («поштовий ріжок») і лежить на боці крупу. |
| Кінцівки | Сильні, мускулисті, з міцним кістяком. Прямі та паралельні при погляді з будь-якого боку. |
| Шерсть | Подвійна (Stockhaar). Покривне волосся густе і блискуче. Підшерсток щільний, чорного, сірого або коричневого кольору. |
| Забарвлення | Триколірне. Основний колір — чорний або гаванський (шоколадно-коричневий). Симетричні рудувато-коричневі та білі відмітини. Біла проточина на морді, пляма на шиї та грудях, білі «шкарпетки» на лапах та білий кінчик хвоста. |
