Історія породи та походження назви Кунуку
Історія цієї породи тісно переплетена з історією колонізації Карибського басейну. Батьківщина арубських собак - Антільські острови, зокрема острів Аруба. Саме слово «Cunucu» на місцевій мові пап’яменто означає «сільська місцевість» або «глибинка». Тобто, фактично, це «сільський пес».
Експерти вважають, що аруба-дог є прямим нащадком португальських піденго, яких привезли на острови європейські торговці та колоністи у 16–17 століттях. На острові ці собаки змішалися з місцевими собаками-паріями та, можливо, собаками, яких залишили корінні народи араваки. В результаті природного відбору, який на острові з жарким кліматом і кам’янистим ландшафтом є дуже жорстким, сформувався унікальний тип собаки.
Місцеві собаки самовільно схрещувались з породами, яких привозили з материка. Так Голандія та її колонії набули чотирилапих пастухів, охоронців і помічників, що залюбки виконували апортування - навіть у воді. Багато хто плутає їх і вважає, що це звичайний метис, але це усталена аборигенна група з чіткими ознаками.
У зв’язку з типовою зовнішністю аруба-доги досі не здобули широке міжнародне визнання великих кінологічних організацій (FCI). Однак самостійність породи активно доводить Міжнародний прогресивний союз кінологів Америки. Тим часом арубський селянський собака залишається маловідомим домашнім улюбленцем у Європі, хоча в США та Нідерландах їх популярність стрімко зростає завдяки туристам, які вивозять врятованих цуценят.
