Австралійський хілер

Історія виникнення цієї породи нагадує захоплюючий пригодницький роман про підкорення дикого континенту. Швидкі, сміливі, розумні, витривалі австралійські хілери дуже схожі на своїх далеких предків – незалежних, волелюбних і безстрашних дінго. Саме завдяки цим диким собакам у фермерів в Австралії з’явилася ідея створити ідеального в усіх відношеннях собаку, який переганятиме і пастиме стада незважаючи на місцевий суворий клімат, великі відстані і інші можливі труднощі.

Варто зазначити, що перші спроби колоністів використовувати європейських собак зазнали краху. Старі англійські породи, такі як смітфілди, просто не витримували австралійської спеки, важкого ландшафту та величезних дистанцій перегону худоби. Собаки дінго доставляли багато клопоту місцевим фермерам, вони тихо і беззвучно нападали на худобу і замість того, щоб позбавитися від них, робітники вирішили створити аналогічного собаку на противагу дінго, взявши кращі риси дикуна і поєднавши їх з лояльністю домашнього пса.

Ключовою фігурою в історії породи став скотар Томас Холл. Він схрестив приручених дінго з короткошерстими колі (мармурово-блакитного забарвлення), яких привезли з Шотландії. Отримані собаки стали відомі як “Хілери Холла” (Hall’s Heelers). Народилися цуценята, що були витривалими як дінго, але працювали мовчки і слухалися людину. Проте, вони мали певні проблеми у взаємодії з кіньми та іноді були занадто агресивними.

Подальша селекція була складною та багатоетапною. Такого метиса згодом схрестили з далматином, щоб додати лояльності до коней (адже ковбої працювали верхи) та отримати унікальний візерунок (“крапчастість”). Як відомо, далматини з давніх часів дружні з кіньми. Однак це трохи послабило робочі якості, тому в кров додали гени, які мав австралійський келпі – ще один видатний пастух континенту. Саме ця “гримуча суміш” крові сформувала сучасного кеттл-дога.

Стандарт цієї нової породи був розроблений знавцем пастуших собак Робертом Калескі. Кінологічний клуб Нового Південного Уельсу прийняв цей стандарт в 1903 році. Офіційний стандарт був прийнятий в 1963 році Австралійською національною кінологічною радою. В той же час було офіційно затверджено сучасну назву породи. Цікаво, що в процесі еволюції пастуших порід виникали різні гілки, наприклад, австралійський куцохвостий пастуший собака, який має спільне коріння з хілером, але є окремою, самобутньою породою.

Зовнішність хілера оманлива. На фото він може здатися звичайним сільським псом, але в житті це згусток м’язів та інтелекту. Австралійський хілер – собака невеликого зросту, компактної статури, сильний і мускулистий. Головна особливість — це баланс. Жодна частина тіла не повинна виглядати непропорційною.

Голова та морда

Голова у нього сильна з широким черепом, гармонійно поєднується з тулубом. Між вухами череп широкий, плоский, з ледь помітним потиличним бугром. Морда широка, потужна, заповнена під очима, не повинна бути загостреною, як у лисиці. Мочка носа завжди чорного кольору, незалежно від забарвлення собаки. Щелепи міцні, особливо добре розвинена нижня — це робочий інструмент собаки, яким він керує непокірними биками. Вуха середнього розміру, широко розташовані один від одного, щільні і широкі біля основи, стоячі і гострі. Вони вічно рухаються, скануючи простір.

Корпус та кінцівки

Очі середнього розміру, овальної форми, темно-карого кольору, з розумним, настороженим поглядом, в якому іноді проблискує первісний вогник. Шия середньої довжини, потужна, мускулиста, без підвісу. Спина сильна і пряма. Грудна клітка глибока і широка, ребра пружні, але не бочкоподібні. Кінцівки прямі, паралельні один одному, з добре розвиненою мускулатурою і міцним кістяком. Хвіст розташований досить низько, середньої довжини, опущений до низу, трохи зігнутий, завдяки довгій шерсті нагадує кість. Важливо: купірування хвоста для цієї породи не є стандартом, на відміну від деяких інших пастухів.

Шерсть та забарвлення

Шерсть жорстка, коротка і пряма з густим щільно прилеглим підшерстям, яке захищає собаку від дощу та спеки. На задній стороні кінцівок шерсть утворює очоси, на стегнах “штани”. Навколо шиї шерсть також довша, утворюючи комір. Найцікавіше — це забарвлення. Воно може бути:

• Блакитне (Blue): суцільне, або з крапками, або з плямами. Часто з чорними, синіми або палевими відмітинами на голові.
• Червоне (Red Speckle): рівномірний червоний крап по всьому тілу, включаючи підшерстя.

Цікавий факт: всі цуценята хілерів народжуються білими (як далматини), і лише з часом проступає їх істинне забарвлення. Це спадщина далматинської крові. Іноді на лобі у дорослих собак є біла пляма, яку називають “міткою Бентлі” (Bentley Mark), на честь одного з легендарних собак-засновників породи.

Характер австралійського хілера — це складна суміш відданості, незалежності та неймовірної працездатності. Це не диванна собачка. Австралійські хілери вірні і віддані собаки, що усюди йтимуть за своїм хазяїном, як тінь. Вони не довіряють стороннім людям, навіть в цуценячому віці вони завжди на чеку, якщо на їх території чужаки. У цих собак з народження розвинений захисний інстинкт, вони відчайдушно готові захищати своїх близьких.

Вони настільки самовпевнені, що легко можуть вступити в нерівну сутичку. Хілери раз і назавжди прив’язуються до свого хазяїна. Це собака одного власника (або однієї родини). Зміна власника для дорослого кеттл-дога — це величезна трагедія і психологічна травма.

Австралійський хілер (скотогінний собака) — невтомний робочий геній пасовищ: розумний, витривалий і безмежно відданий одній людині. Створений працювати цілий день, він потребує серйозного навантаження й завдань — без них стає некерованим і деструктивним. Пастуший інстинкт проявляється покусуванням за ноги. Загалом це міцна, довговічна порода; трапляються глухота й хвороби очей (PRA, вивих кришталика).

Генофонд у цих собак надзвичайно сильний. Можливо завдяки генам саме дикого собаки дінго, ці пастуші пси одні з найвитриваліших і стійкіших до різних захворювань. Крім того, собаки цієї породи — справжні довгожителі. Легендарний австралійський хілер по кличці Блу (Bluey) занесений в книгу рекордів Гінесса як “найстаріший собака” у світі. Цей собака прожив 29 років 5 місяців і 7 днів (7.06.1910 – 14.11.1939), з них 20 років він присвятив своїй роботі – випасав стада.

Безумовно, для того, щоб Ваш пес був здоровим, про нього треба піклуватися. Хілерові треба дуже багато часу проводити на свіжому повітрі. Ці собаки створені для того, щоб пасти і переганяти стада. Тому їм потрібне інтенсивне навантаження щодня для їх фізичного і емоційного здоров’я. Проте навіть у таких “залізних” собак є свої слабкі місця.

Перед тим, як придбати цуценя цієї породи, обов’язково вивчите його спадковість. Відповідальні заводчики роблять генетичні тести батькам. Ось найпоширеніші проблеми:

• Вроджена глухота: Оскільки порода несе ген білого забарвлення (від далматина), цуценята можуть народжуватися глухими на одне або обидва вуха. Тест BAER є обов’язковим для цуценят.
• Прогресуюча атрофія сітківки (PRA): Генетичне захворювання очей, яке призводить до сліпоти. Існує ДНК-тест, який дозволяє виключити хворих собак з розведення.
• Дисплазія тазостегнового суглоба: Хоча це частіше проблема великих порід (як от фландрський був’є), хілери також можуть страждати від неї через високі навантаження.

Спосіб життя цих собак має бути дуже активним. Звичайно, вони не зможуть жити в квартирі в режимі “диванної подушки”, особливо, якщо хазяїн весь день пропадає на роботі, і виводить на вулицю свого вихованця максимум на півгодини двічі на день. Ці собаки готові до руху 24 години на добу. Тому, їм набагато краще буде на фермі або у великому приватному будинку з великою ділянкою. Звичайно, Ви можете тримати хілера в квартирі, проте якщо Ви самі ні дня не можете без спорту і подорожей.

В цьому випадку цей австралійський пес стане для Вас незамінним компаньйоном, навіть якщо жити Ви з ним будете в квартирі. Доглядати за австралійськими хілерами зовсім нескладно. Їх шерсть має унікальну здатність самоочищатися. Бруд висихає і просто обсипається. Мити їх рекомендується не частіше двох разів на рік (або якщо собака вивалявся у чомусь смердючому), інакше шерсть втратить свою особливість — захисний жировий шар.

Поради по догляду:

• Заводчики радять замість частого миття протирати їх мокрим рушником, змоченим у воді з невеликою кількістю оцету — це освіжає колір і прибирає запах.
• Під час миття використовуйте тільки натуральні шампуні без агресивних хімічних компонентів.
• В період линьки (навесні та восени) шерсть хілера треба вичісувати за допомогою пуходерки або фурмінатора близько чотирьох разів на тиждень. Підшерстя вилазить дуже рясно.
• Хілер багато рухається, уважно стежте за його лапами: підстригайте кігті (вони мають бути короткими, щоб не заважати бігу), змащуйте оливковою або іншою рослинною олією подушечки його лап, щоб тріщини швидше загоювалися.
• Звичайно, не забувайте про очі, які треба регулярно промивати, а також стежити, щоб в них не потрапляли смітинки.

Дресирувати австралійського хілера треба з раннього віку. Це не просто рекомендація, це необхідність виживання для ваших меблів і вашого спокою. Ці собаки швидко запам’ятовують команди, практично відразу розуміють, що від них потрібно, проте, їм досить складно наслідувати певні правила через їхню природну самостійність. В їх жилах тече кров диких собак, про це ніколи не варто забувати.

Цуценя ще в дитинстві повинне зрозуміти, хто лідер, тоді воно слухатиметься. Якщо Ви будете занадто м’якими і ласкавими з ними, хілери завжди самостійно прийматимуть рішення і робитимуть те, що вважають за потрібне. Але увага: лідерство — це не жорстокість. Це послідовність і впевненість. Ніколи не застосовуйте фізичну силу під час дресирувань, це неприпустимо і може зробити собаку агресивним або заляканим.

Проблема “кусання п’ят”

Буває, що цуценята хілера починають кусати людей за ноги. Ви повинні пояснити цуценяті, що так робити не можна. Ця не дуже хороша звичка багатьох пастуших собак; вони у такий спосіб пасуть худобу (прикушують сухожилля корів, щоб змусити їх рухатися, і миттєво відскакують, щоб не отримати копитом). В домашніх умовах об’єктом “пастухів” стають діти, бігуни або велосипедисти. Перенаправляйте цю енергя в іграшки або тренування.

Спорт для хілера

Щоб домогтися успіхів у вихоаання австралійського хілера потурбуйтеся про те, щоб тренування проходили весело, безтурботно і різноманітно. Нудне повторення “сидіти-лежати” швидко набридне цьому інтелектуалу. Найкраще для них підходять:

• Аджиліті (смуга перешкод).
• Обідієнс (слухняність на високому рівні).
• Фрісбі (ловля тарілки) — тут їм майже немає рівних.
• Пастуша служба (Herding) — це ідеальний варіант, де собака може реалізувати свій австралійський скотогінний інстинкт легально.

Місцеві мешканці Австралії жартома вважають, що хілер Блу прожив 29 років завдяки тому, що він їв м’ясо кенгуру і страуса Ему. Звичайно, достовірно стверджувати цього не може ніхто. Проте, ясно одне, що собаки цієї породи — це м’ясоїди з високою потребою в білку, тим більше якщо врахувати, що їх предки були дикими. Проте, щоб раціон був повноцінним, вихованцеві треба давати овочі, фрукти, рибу, кисломолочні продукти.

Тим паче, що усе це хілер із задоволенням з’їсть. Ці собаки зовсім не вередливі в їжі, іноді створюється враження, що їсти вони готові навіть неїстівні предмети. Це створює ризик: обов’язково стежте за кількістю порції Вашого улюбленця. Хілери схильні до швидкого набору ваги, незважаючи навіть на їх гіперактивність, якщо отримують більше калорій, ніж спалюють. Зайва вага для такого активного собаки — це смерть для суглобів.

Правила годування

1. Режим: Годуйте дорослого собаку 2 рази на день після прогулянки.
2. Безпека: Стежте за тим, щоб пес відпочивав після їжі мінімум годину, інакше може бути заворот шлунку (смертельно небезпечний стан).
3. Заборони: Не годуйте собаку солодощами, шоколадом, маринованими і копченими продуктами, загалом всим тим, що продається у будь-якому супермаркеті, і що Ви із задоволенням поїдаєте самі.

Ця порода має багатий культурний бекграунд, про який знають не всі:

• Собака Божевільного Макса: У культовому фільмі “Шалений Макс 2: Воїн дороги” вірним супутником головного героя був саме австралійський хілер. Пес на прізвисько “Dog” став зіркою, хоча його взяли з притулку за день до зйомок.
• Мультфільм Bluey: Популярний дитячий мультсеріал “Bluey” розповідає про життя сім’ї австралійських хілерів, що зробило породу неймовірно популярною серед дітей в останні роки.
• Тінь: Хілерів часто називають “тінню” (Shadow Dog), бо куди б ви не пішли, навіть у ванну кімнату, він буде чекати вас під дверима або намагатися зайти з вами.
• Усмішка: Хілери вміють “посміхатися”, розтягуючи губи і показуючи зуби в дружньому (або хитрому) оскалі.