Історія породи: від дінго до сучасного компаньйона
Історія виникнення цієї породи нагадує захоплюючий пригодницький роман про підкорення дикого континенту. Швидкі, сміливі, розумні, витривалі австралійські хілери дуже схожі на своїх далеких предків - незалежних, волелюбних і безстрашних дінго. Саме завдяки цим диким собакам у фермерів в Австралії з’явилася ідея створити ідеального в усіх відношеннях собаку, який переганятиме і пастиме стада незважаючи на місцевий суворий клімат, великі відстані і інші можливі труднощі.
Варто зазначити, що перші спроби колоністів використовувати європейських собак зазнали краху. Старі англійські породи, такі як смітфілди, просто не витримували австралійської спеки, важкого ландшафту та величезних дистанцій перегону худоби. Собаки дінго доставляли багато клопоту місцевим фермерам, вони тихо і беззвучно нападали на худобу і замість того, щоб позбавитися від них, робітники вирішили створити аналогічного собаку на противагу дінго, взявши кращі риси дикуна і поєднавши їх з лояльністю домашнього пса.
Ключовою фігурою в історії породи став скотар Томас Холл. Він схрестив приручених дінго з короткошерстими колі (мармурово-блакитного забарвлення), яких привезли з Шотландії. Отримані собаки стали відомі як «Хілери Холла» (Hall's Heelers). Народилися цуценята, що були витривалими як дінго, але працювали мовчки і слухалися людину. Проте, вони мали певні проблеми у взаємодії з кіньми та іноді були занадто агресивними.
Подальша селекція була складною та багатоетапною. Такого метиса згодом схрестили з далматином, щоб додати лояльності до коней (адже ковбої працювали верхи) та отримати унікальний візерунок («крапчастість»). Як відомо, далматини з давніх часів дружні з кіньми. Однак це трохи послабило робочі якості, тому в кров додали гени, які мав австралійський келпі - ще один видатний пастух континенту. Саме ця «гримуча суміш» крові сформувала сучасного кеттл-дога.
Стандарт цієї нової породи був розроблений знавцем пастуших собак Робертом Калескі. Кінологічний клуб Нового Південного Уельсу прийняв цей стандарт в 1903 році. Офіційний стандарт був прийнятий в 1963 році Австралійською національною кінологічною радою. В той же час було офіційно затверджено сучасну назву породи. Цікаво, що в процесі еволюції пастуших порід виникали різні гілки, наприклад, австралійський куцохвостий пастуший собака, який має спільне коріння з хілером, але є окремою, самобутньою породою.
Як виглядає Австралійський хілер: детальний опис зовнішності
Зовнішність хілера оманлива. На фото він може здатися звичайним сільським псом, але в житті це згусток м’язів та інтелекту. Австралійський хілер - собака невеликого зросту, компактної статури, сильний і мускулистий. Головна особливість — це баланс. Жодна частина тіла не повинна виглядати непропорційною.
Голова та морда
Голова у нього сильна з широким черепом, гармонійно поєднується з тулубом. Між вухами череп широкий, плоский, з ледь помітним потиличним бугром. Морда широка, потужна, заповнена під очима, не повинна бути загостреною, як у лисиці. Мочка носа завжди чорного кольору, незалежно від забарвлення собаки. Щелепи міцні, особливо добре розвинена нижня — це робочий інструмент собаки, яким він керує непокірними биками. Вуха середнього розміру, широко розташовані один від одного, щільні і широкі біля основи, стоячі і гострі. Вони вічно рухаються, скануючи простір.
Корпус та кінцівки
Очі середнього розміру, овальної форми, темно-карого кольору, з розумним, настороженим поглядом, в якому іноді проблискує первісний вогник. Шия середньої довжини, потужна, мускулиста, без підвісу. Спина сильна і пряма. Грудна клітка глибока і широка, ребра пружні, але не бочкоподібні. Кінцівки прямі, паралельні один одному, з добре розвиненою мускулатурою і міцним кістяком. Хвіст розташований досить низько, середньої довжини, опущений до низу, трохи зігнутий, завдяки довгій шерсті нагадує кість. Важливо: купірування хвоста для цієї породи не є стандартом, на відміну від деяких інших пастухів.
Шерсть та забарвлення
Шерсть жорстка, коротка і пряма з густим щільно прилеглим підшерстям, яке захищає собаку від дощу та спеки. На задній стороні кінцівок шерсть утворює очоси, на стегнах «штани». Навколо шиї шерсть також довша, утворюючи комір. Найцікавіше — це забарвлення. Воно може бути:
- Блакитне (Blue): суцільне, або з крапками, або з плямами. Часто з чорними, синіми або палевими відмітинами на голові.
- Червоне (Red Speckle): рівномірний червоний крап по всьому тілу, включаючи підшерстя.
Цікавий факт: всі цуценята хілерів народжуються білими (як далматини), і лише з часом проступає їх істинне забарвлення. Це спадщина далматинської крові. Іноді на лобі у дорослих собак є біла пляма, яку називають «міткою Бентлі» (Bentley Mark), на честь одного з легендарних собак-засновників породи.
