Детальна історія породи Босерон
Історія босерона сягає корінням у глибину століть. Вважається, що босерон, як і його близький родич Бріар (довгошерста французька вівчарка), походить від стародавніх «торф’яникових собак», що мешкали в Європі ще в кам’яному віці. Перші письмові згадки про собак типу «Берже де Бос» датуються ще 1587 роком. Протягом століть ці собаки були незамінними помічниками французьких фермерів та пастухів, охороняючи худобу та майно від хижаків і злодіїв. Спочатку їх використовували навіть для полювання на велику дичину, таку як ведмеді, кабани та олені.
З розвитком сільського господарства основною «спеціалізацією» босеронів стало пастухування та охорона. Їх цінували за витривалість, силу, безстрашність та здатність самостійно приймати рішення. У XIX столітті почалася цілеспрямована робота з породою. У 1863 році відбулася перша виставка собак у Парижі, де були представлені і босерони, хоча тоді ще не існувало чіткого розділення на босерона та бріара. Лише наприкінці XIX століття породи були офіційно розділені. Клуб любителів босерона (Club des Amis du Beauceron) був заснований у Франції у 1911 році, що сприяло популяризації та стандартизації породи.
Босерони проявили себе не лише як пастухи. Під час Першої та Другої світових воєн їх активно використовували в армії: для охорони, передачі повідомлень, пошуку поранених та навіть для мінно-розшукової служби. Їхній розум, відвага та здатність до навчання зробили їх цінними службовими собаками. Сьогодні босерони, хоч і не такі поширені, як деякі інші породи вівчарок, продовжують використовуватися в поліції, рятувальних службах, а також залишаються чудовими компаньйонами та охоронцями для активних та досвідчених власників. Порода зберігає свої робочі якості, що робить її унікальною серед багатьох сучасних «диванних» порід. Варто зазначити, що схожі завдання виконують і такі породи, як Доберман або Ротвейлер, хоча кожна з них має свої унікальні риси.
Як виглядає Босерон: стандарт та опис зовнішності
Зовні босерон – це великий, міцний, добре збудований і м’язистий собака, але без важкості чи незграбності. Він випромінює силу та впевненість. Зріст у холці для псів становить 65–70 см, для сук – 61–68 см. Вага коливається в межах 40–50 кг для псів і 30–40 кг для сук. Важливою особливістю є те, що босерони дорослішають досить пізно – фізичну та психічну зрілість вони досягають приблизно у 2–3 роки.
Голова у босерона довга, добре виліплена, пропорційна до тіла. Череп плаский або злегка заокруглений. Перехід від лоба до морди (стоп) помірний. Морда не вузька і не загострена. Губи щільно прилягають, пігментовані чорним. Прикус ножицеподібний.
Очі овальної форми, горизонтально поставлені, темно-карі. У забарвлення арлекін допускаються різнокольорові очі (гетерохромія) або очі з мармуровим малюнком, але це не є бажаним для виставкових особин.
Вуха високо посаджені. Історично вуха купірували, надаючи їм стоячої форми. Однак, у багатьох країнах купірування заборонене, тому все частіше зустрічаються босерони з природними, напівстоячими або висячими на хрящах вухами, які пласкі і досить короткі.
Корпус потужний, з добре розвиненою мускулатурою. Спина пряма, поперек широкий. Груди глибокі та широкі, опускаються до ліктів. Живіт помірно підтягнутий.
Хвіст довгий, сягає скакального суглоба, у спокійному стані опущений, з легким J-подібним вигином на кінці. Під час руху може підніматися, але не вище лінії спини.
Кінцівки міцні, м’язисті, з добре вираженими кутами зчленувань. Характерною ознакою породи є подвійні прибулі пальці на задніх лапах. Вони повинні бути добре розвиненими, з кігтями, і розташовуватися якомога ближче до землі, утворюючи додаткову опору. Відсутність або неповний розвиток прибулих пальців є серйозним недоліком.
Шерсть у босерона коротка, щільна, жорстка на дотик, гладко прилягає до тіла, довжиною 3–4 см. На голові шерсть гладша. Є короткий, густий, м’який підшерсток, переважно мишачого (сірого) кольору, який не повинен просвічувати крізь остьове волосся. Взимку, особливо у собак, що утримуються на вулиці, підшерсток стає значно густішим.
Забарвлення у босерона буває двох типів:
- Чорно-підпалий (Black and Tan): Основний колір – насичений чорний. Підпалини (руді або палеві, схожі на колір білячої шерсті) чітко окреслені та розташовані над очима (у вигляді цяток), на щоках, на морді, на горлі, на грудях (дві плями), на нижній частині кінцівок (панчохи – «Bas Rouge») та під хвостом.
- Арлекін (Harlequin) або Мерль (Merle): Основний колір – сірий з чорними плямами, що рівномірно розподілені по тілу, з такими ж рудими підпалинами, як у чорно-підпалого варіанту. У забарвленні арлекін сірий колір не повинен переважати над чорним, а плями мають бути добре виражені. Занадто велика кількість сірого або розмиті плями є недоліком.
