Бостон-тер’єр

Історія цієї породи — це класичний приклад американської мрії у собачому світі. Бостон-тер’єр був виведений понад сто років тому в Америці, в місті Бостон (звідки й назва). Вважається, що порода зародилася приблизно у 1870 році, коли Роберт С. Хупер придбав собаку на прізвисько Джадж (Judge). Джадж був нащадком схрещування, в якому брав участь англійський бульдог та нині вимерлий білий англійський тер’єр. Саме цей пес став патріархом сучасної породи.

Спочатку цих собак називали “крурголовими” (Round Heads) або “буль-і-тер’єрами”. Проте любителі бультер’єрів та бульдогів виступали проти такої назви через плутанину. У 1891 році був створений Американський клуб бостон-тер’єрів, і порода отримала свою сучасну назву на честь міста, де вона була так популярна. Унікальне поєднання масивної сили предків і більш легкої конституції тер’єра зумовило появу високопородистого собаки, зовнішність якого вражає особливою стильністю.

Цікаво, що на зорі свого існування предки бостонців використовувалися для собачих боїв. Важко повірити, дивлячись на сучасного добродушного пса, але в його жилах тече кров бійців. Проте селекціонери десятиліттями працювали над тим, щоб прибрати агресію і залишити лише відвагу та відданість. Результат перевершив очікування: з лютих бійців вони перетворилися на ідеальних компаньйонів.

Зовнішньо бостонський тер’єр — це втілення гармонії та балансу. Він поєднує голову молоса (бульдога) і більш компактний, зібраний корпус тер’єра. Це собака, який виглядає рішучим, сильним та активним, незважаючи на свої невеликі розміри. Він не повинен виглядати ні занадто витонченим, ні надто грубим.

Голова та морда

Голова у бостона квадратна, пласка зверху, без зморшок (на відміну від мопсів чи бульдогів, у яких зморшки є породною ознакою). Морда коротка, квадратна, широка і глибока. Важливим нюансом є прикус — він може бути прямим або з легким перекусом, що надає морді характерного квадратного вигляду.

• Очі: Широко розставлені, великі, круглі й темні. Їх вираз випромінює інтелект і доброзичливість. Саме очі часто називають “візитною карткою” породи.
• Вуха: Маленькі, стоячі, розташовані максимально близько до країв черепа. Вони надають собаці постійно настороженого та зацікавленого вигляду.
• Ніс: Обов’язково чорний, широкий, з чіткою борозною між ніздрями.

Корпус та кінцівки

Тіло бостон-тер’єра коротке, міцно збите. Спина досить коротка, що надає собаці компактного вигляду. Грудна клітка широка. Кінцівки прямі, м’язисті, забезпечують вільні й граціозні рухи. Хвіст — це окрема тема. Він низько посаджений, короткий, тонкий і звужується до кінця. Він може бути прямим або штопороподібним, але ніколи не повинен підніматися вище лінії спини (купірування хвоста у цієї породи заборонено стандартом).

Забарвлення “Смокінг”

Свою назву “американський джентльмен” порода отримала саме завдяки забарвленню, яке нагадує фрак або смокінг. Стандарт визнає:

• Чорний з білими відмітинами (класика).
• “Морський котик” (seal) — виглядає чорним, але на сонці має червонуватий відлив.
• Тигровий (brindle) — наявність світлих смуг на темному тлі.

Обов’язкові білі відмітини: обводка навколо морди, біла смуга між очима, біла груднина. Бажано також мати білий комір, білі частково або повністю передні лапи та білі задні нижче скакальних суглобів.

Цуценя бостонського тер’єра — чудовий вибір для тих, хто шукає золоту середину між активністю та спокоєм. Цей собака володіє врівноваженим темпераментом і високим рівнем емоційного інтелекту. Вони неймовірно чутливі до настрою господаря. Якщо ви готові грати — бостон підтримає будь-яку витівку, якщо ви хочете відпочити — він згорнеться калачиком поруч (і, ймовірно, почне мило хропіти).

• Відносини з дітьми: Бостони обожнюють дітей. Вони достатньо міцні, щоб витримати незграбні обійми (в розумних межах), і достатньо грайливі, щоб бути найкращими друзями у витівках.
• Відносини з іншими тваринами: Завдяки низькому рівню вродженої агресії, вони зазвичай добре ладнають з котами та іншими собаками. Однак, самці іноді можуть проявляти домінантну поведінку перед іншими псами, якщо відчувають загрозу своїй території.
• Охоронні якості: Незважаючи на невеликий розмір, бостон-тер’єр — непоганий “дзвінок”. Він гавкає нечасто, лише по ділу, тому якщо ваш бостон подав голос, варто перевірити, що сталося. Однак, як справжній охоронець він не підійде через свою надмірну любов до людей.

Природна товариськість і цікавість домашнього улюбленця дозволяють йому з легкістю піти за сторонньою людиною. Це треба враховувати на прогулянках. Важлива потреба бостонського тер’єра — пeребувати поруч з людиною і брати участь у всіх сімейних справах, від приготування вечері до перегляду телевізора.

Бостон-тер’єрів часто плутають з іншими брахіцефалами. Щоб ви могли краще орієнтуватися, ми підготували порівняння з найближчими “родичами” за зовнішністю.

Бостон-тер’єр — «джентльмен у смокінгу»: компактний, веселий, ласкавий і вихований, ідеальний міський компаньйон, чудовий із дітьми. Морда помірно пласка, тож брахіцефальні проблеми легші, ніж у мопса, але спеки й перевантажень варто уникати. Характерні хвороби очей (через випуклі очі) і вивих колінної чашечки. Коротка шерсть погано тримає тепло — взимку пса треба берегти від холоду.

Бостон-терʼєр — чарівний «американський джентльмен», але як брахіцефал має вкорочені дихальні шляхи: можливі хропіння, задишка й нестерпність спеки. Великі опуклі очі вразливі до травм і виразок рогівки. Через будову більшість цуценят народжуються кесаревим розтином. Загалом це міцний міський компаньйон за умови захисту від спеки.

Бостонським тер’єрам властиве відносно міцне здоров’я для декоративної породи, вони часто залишаються активними до глибокої старості. Проте анатомічна будова (коротка морда, великі очі) створює специфічні ризики, про які майбутній власник повинен знати.

Брахіцефалічний синдром

Як і всі плоскоморді собаки, бостони можуть мати проблеми з диханням. Вузькі ніздрі або подовжене м’яке піднебіння можуть призводити до хрипів, хропіння та непереносимості спеки. У важких випадках може знадобитися хірургічна корекція. Саме тому бостон-тер’єра не можна перенавантажувати фізично у спекотну погоду.

Офтальмологічні проблеми

Великі, трохи випуклі очі — це не тільки краса, а й вразливе місце.
Поширені діагнози:

• Катаракта (ювенільна або стареча).
• Виразки рогівки (через травми гілками чи пилом).
• “Вишневе око” (пролапс залози третього повіка).
• Сухий кератокон’юнктивіт.

Проблеми опорно-рухового апарату

Патела (вивих колінної чашечки) є спадковою проблемою багатьох дрібних порід. Також зустрічаються геміхребці (неправильно сформовані хребці), що може призвести до викривлення хребта, хоча часто це не викликає болю у собаки.

Догляд за цією породою не вимагає професійних навичок грумера, але потребує регулярності. Можна сказати, що бостонські тер’єри вимагають більше уваги на вулиці (контроль температури), аніж складних процедур вдома.

• Шерсть: У них немає підшерстя, тому линяння не є катастрофічним. Достатньо раз на тиждень проходитися гумовою рукавичкою або м’якою щіткою, щоб видалити відмерлі волоски. Купати часто не потірбно, лише при забрудненні, оскільки це може пересушити шкіру.
• Очі та складки: Щодня перевіряйте очі на наявність почервоніння. Складки на морді у бостонів не такі глибокі, як у бульдогів, але їх все одно варто протирати вологою серветкою або ватним диском з хлоргексидином, щоб уникнути попрілостей.
• Кігті: Бостони — легкі собаки, тому їхні кігті не завжди сточуються об асфальт природним шляхом. Обрізати їх потрібно 1-2 рази на місяць.
• Температурний режим: Це кімнатна собака. Взимку їм потрібен одяг (комбінезон або светр), бо вони швидко мерзнуть. Влітку — уникайте прогулянок під палючим сонцем з 11:00 до 17:00, щоб уникнути теплового удару.

Бостон-тер’єри дуже розумні, але інколи в них прокидається “тер’єрська” впертість. Ключ до успіху — позитивне підкріплення. Жорсткі методи та крики з цією породою не працюють; собака просто замкнеться в собі або відмовиться співпрацювати. Завдяки природній довірливості бостонських тер’єрів і бажанню догодити власнику, навчання проходить весело.

На що звернути увагу при вихованні бостона:

1. Соціалізація: Починайте знайомити цуценя з іншими собаками та людьми якомога раніше. Це закріпить його природну дружелюбність.
2. Привчання до туалету: Інколи це слабке місце породи. Будьте терплячі, використовуйте пелюшки та часті вигули. Хваліть за кожну “справу”, зроблену на вулиці.
3. Кінологічні види спорту: Бостони чудово показують себе в аджиліті (смуга перешкод) та обідієнс (слухняність). Це допомагає виплеснути енергію та зміцнити зв’язок з господарем.

Бостон-тер’єри славляться своїм чутливим травленням і схильністю до метеоризму (газоутворення). У представників цієї породи коротка морда, через що вони часто заковтують повітря під час їжі. Крім того, у них невеликий шлунок.

Основні правила годування:

• Дробове харчування: Дорослу собаку годують 2 рази на день, цуценят — 3-4 рази. Не давайте всю добову норму за раз.
• Консистенція: Їжу (якщо це натуралка) краще подрібнювати на невеликі шматочки. Якщо це сухий корм — обирайте гранули середнього розміру, зручні для захвату пласкою мордою.
• Миска: Рекомендується використовувати спеціальні підставки, щоб собаці не доводилося надто низько нахилятися, або спеціальні миски для брахіцефалів.
• Відпочинок: Ніколи не грайтеся з собакою активно одразу після їжі, це ризик завороту кишок (хоча у дрібних порід він менший, ніж у великих, але береженого Бог береже).

Дієта повинна бути збалансованою. Слід уникати продуктів, що викликають бродіння (капуста, бобові, свіжий хліб). Високий відсоток білка важливий для підтримки м’язової маси цього маленького атлета.

Ця порода має чим здивувати навіть досвідчених кінологів:

• Бостон-тер’єр є офіційним символом штату Массачусетс з 1979 року.
• Сержант Стаббі (Stubby) — найвідоміший військовий собака Першої світової війни, який отримав звання сержанта, часто описується як предок або близький родич ранніх бостон-тер’єрів (хоча його точна порода дискусійна, тип зовнішності дуже схожий).
• Ці собаки часто народжуються за допомогою кесаревого розтину через великі голови цуценят та вузький таз матерів.