Історія виникнення породи Бостон-тер’єр
Історія цієї породи — це класичний приклад американської мрії у собачому світі. Бостон-тер’єр був виведений понад сто років тому в Америці, в місті Бостон (звідки й назва). Вважається, що порода зародилася приблизно у 1870 році, коли Роберт С. Хупер придбав собаку на прізвисько Джадж (Judge). Джадж був нащадком схрещування, в якому брав участь англійський бульдог та нині вимерлий білий англійський тер’єр. Саме цей пес став патріархом сучасної породи.
Спочатку цих собак називали «крурголовими» (Round Heads) або «буль-і-тер’єрами». Проте любителі бультер’єрів та бульдогів виступали проти такої назви через плутанину. У 1891 році був створений Американський клуб бостон-тер’єрів, і порода отримала свою сучасну назву на честь міста, де вона була так популярна. Унікальне поєднання масивної сили предків і більш легкої конституції тер’єра зумовило появу високопородистого собаки, зовнішність якого вражає особливою стильністю.
Цікаво, що на зорі свого існування предки бостонців використовувалися для собачих боїв. Важко повірити, дивлячись на сучасного добродушного пса, але в його жилах тече кров бійців. Проте селекціонери десятиліттями працювали над тим, щоб прибрати агресію і залишити лише відвагу та відданість. Результат перевершив очікування: з лютих бійців вони перетворилися на ідеальних компаньйонів.
Зовнішній вигляд: як виглядає еталонний Бостон-тер’єр?
Зовнішньо бостонський тер’єр — це втілення гармонії та балансу. Він поєднує голову молоса (бульдога) і більш компактний, зібраний корпус тер’єра. Це собака, який виглядає рішучим, сильним та активним, незважаючи на свої невеликі розміри. Він не повинен виглядати ні занадто витонченим, ні надто грубим.
Голова та морда
Голова у бостона квадратна, пласка зверху, без зморшок (на відміну від мопсів чи бульдогів, у яких зморшки є породною ознакою). Морда коротка, квадратна, широка і глибока. Важливим нюансом є прикус — він може бути прямим або з легким перекусом, що надає морді характерного квадратного вигляду.
- Очі: Широко розставлені, великі, круглі й темні. Їх вираз випромінює інтелект і доброзичливість. Саме очі часто називають «візитною карткою» породи.
- Вуха: Маленькі, стоячі, розташовані максимально близько до країв черепа. Вони надають собаці постійно настороженого та зацікавленого вигляду.
- Ніс: Обов’язково чорний, широкий, з чіткою борозною між ніздрями.
Корпус та кінцівки
Тіло бостон-тер’єра коротке, міцно збите. Спина досить коротка, що надає собаці компактного вигляду. Грудна клітка широка. Кінцівки прямі, м’язисті, забезпечують вільні й граціозні рухи. Хвіст — це окрема тема. Він низько посаджений, короткий, тонкий і звужується до кінця. Він може бути прямим або штопороподібним, але ніколи не повинен підніматися вище лінії спини (купірування хвоста у цієї породи заборонено стандартом).
Забарвлення «Смокінг»
Свою назву «американський джентльмен» порода отримала саме завдяки забарвленню, яке нагадує фрак або смокінг. Стандарт визнає:
- Чорний з білими відмітинами (класика).
- «Морський котик» (seal) — виглядає чорним, але на сонці має червонуватий відлив.
- Тигровий (brindle) — наявність світлих смуг на темному тлі.
Обов’язкові білі відмітини: обводка навколо морди, біла смуга між очима, біла груднина. Бажано також мати білий комір, білі частково або повністю передні лапи та білі задні нижче скакальних суглобів.
