Мопс

Історія породи мопсів дуже давня і оповита легендами, при цьому досі достовірно не відоме точне генетичне дерево цих милих створінь. Більшість дослідників схиляються до думки, що батьківщиною мопсів є Стародавній Китай. Перші згадки про “низьких, квадратних собак з короткою мордою” відносяться до періоду правління династії Шан (1700-ті роки до н.е.). Тоді їх називали “Ло-Цзе”.

Ці собаки жили в розкоші, недоступній для простих смертних. Імператорські мопси мали власну прислугу, охорону і навіть власні покої. Складки на чолі мопса китайці вважали імператорським знаком, вбачаючи в них обриси ієрогліфів, що несуть таємний містичний зміст. Припускають, що у них, пекінесів і японських хінів – спільний предок, з чим легко погодитись, зважаючи на зовнішність трьох малюків. Ці породи століттями формувалися як виключно декоративні собаки-компаньйони.

У XVI столітті, з розвитком торговельних зв’язків, мопси потрапили з Азії у Нідерланди разом з купцями Ост-Індської компанії. Тут вони отримали європейську назву “голландський мастиф” (через схожість будови черепа з великими мастифами) і стали символом королівського дому Оранських. Легенда свідчить, що мопс на ім’я Помпей врятував життя принцу Вільгельму I, розбудивши його гавкотом під час нападу найманих вбивць вночі.

Пізніше, коли Вільгельм III Оранський зійшов на англійський престол, він привіз своїх улюбленців до Великобританії. Саме англійські селекціонери надали породі той вигляд, який ми знаємо сьогодні, зробивши їх ще більш кремезними та плоскими. Звучання імені “мопс” (від німецького mops – бурчати, або від нідерландського moppen) пов’язує їх з характерними звуками, які вони видають, або ж з кумедними гримасами, схожими на мавпячі.

Мопс – це низькорослий міцний собака, зовнішність якого відтворює масивні форми у невеликих розмірах. Він має виглядати квадратним і коренастим, так званий тип “coby”. Це не “пухкий” собака, а м’язистий атлет, просто дуже компактний.

Голова та морда

Перше, що впадає у вічі – глибокі складки шкіри на широкому чолі мопса, які повинні бути чіткими та глибокими, але не надмірними, щоб не заважати зору. Очі мопса – це окремий всесвіт: темні, круглі, досить великі, з невимовною світлою тугою та вологим блиском. Погляд мопса завжди сповнений запитання “А чи не час нам поїсти?”.

Морда коротка, тупа, квадратна, не піднята вгору. Характерною рисою є невеликий перекус (нижня щелепа трохи виступає вперед), що додає виразу обличчя певної серйозності. Якщо вам подобається такий тип зовнішності, але ви шукаєте собаку з трохи іншим темпераментом або розміром, варто звернути увагу на французького бульдога, який має схожу будову черепа, але стоячі вуха.

Корпус та шерсть

Шия мопса товста, сильна, злегка вигнута, нагадує гребінь, що дозволяє їм гордо тримати важку голову. Гладкий хвіст собаки закручується у туге кільце (ідеально – у подвійне кільце) і щільно прилягає до спини. Задня частина корпусу злегка погойдується під час ходи, створюючи фірмову “мопсячу ходу”.

Коротка блискуча шерсть, що вкриває атлетичне тіло малюка, дуже м’яка на дотик. Стандарт породи визнає кілька забарвлень:

• Сріблястий (Silver);
• Абрикосовий (Apricot);
• Палевий (Fawn);
• Чорний (Black).

У світлих собак обов’язково має бути чітко виражена “маска” – чорне забарвлення на морді, вухах, на лобі у вигляді “алмазу” (ромба) та родимки на щоках. Також бажана темна смуга (“ремінь”), що йде від потилиці до хвоста уздовж хребта.

У мопсів надзвичайно дружній і ласкавий характер, завдяки якому вони добре приживаються у будь-якій сім’ї. Це не той собака, який буде охороняти двір або полювати. Його місія – бути поруч. Мопси часто діють як “тінь” господаря: куди ви – туди й він. На кухню, у ванну, в ліжко. Якщо ви цінуєте особистий простір, мопс навчить вас ділитися ним.

Грайливий малюк залюбки проводитиме час з дітьми, терпляче зносячи їхні витівки (звісно, в розумних межах). А найбільшим щастям для нього стане сімейний вечір на дивані поруч з господарем. Якщо ви шукаєте породу, яка поєднує таку ж любов до комфорту, але з більш витонченими манерами спанієля, подивіться на кавалер кінг чарльз спанієля або його близького родича кінг чарльз спанієля. На відміну від активних тер’єрів, мопс має врівноважену психіку.

Цей дуже “домашній” улюбленець вимагає багато ласки і уваги, тож якщо Ви припините гладити мопса і приділяти йому час, він може вдатись до ревнощів або навіть впасти в депресію. Вони не люблять залишатися на самоті надовго. Спокійний темперамент цих комунікабельних і доброзичливих собак робить їх чудовими компаньйонами навіть для малорухливих господарів та літніх людей.

Пласка мордочка мопса — це не лише чарівність, а й брахіцефальний обструктивний синдром (BOAS): вкорочені дихальні шляхи спричиняють хропіння, задишку та нестерпність спеки й навантажень. У спеку мопс легко перегрівається аж до загрози життю, тож йому протипоказані тривалі прогулянки в жару й перевезення в задусі. Зайва вага різко погіршує дихання, тому контроль ваги — питання не естетики, а виживання.

На жаль, специфічна зовнішність мопса має зворотний бік медалі – здоров’я. Майбутній власник повинен знати про можливі ризики, щоб вчасно попередити проблеми. Це не означає, що кожен собака буде хворим, але порода вимагає уважного ставлення.

Брахіцефальний синдром

Через скорочену морду всі м’які тканини носоглотки стиснуті в маленькому просторі. Це призводить до хропіння, сопіння та задишки. Мопси вкрай важко зносять несприятливі погодні умови – холод, спеку і високу вологість. Влітку їм загрожує тепловий удар набагато швидше, ніж довгомордим собакам. Тому краще залишити їх вдома під кондиціонером у жаркий полудень чи вітряний зимовий вечір.

Офтальмологічні проблеми

Великі очі мопсів майже не захищені очницями і виступають вперед. Це робить їх вразливими до травм гілками, пилом або під час ігор з іншими собаками (особливо з кігтями котів). Часті проблеми:

• Сухий кератокон’юнктивіт (синдром сухого ока);
• Ентропіон (заворот повік, коли вії дряпають рогівку);
• Випадіння очного яблука (проптоз) – вимагає негайного хірургічного втручання.

Неврологічні захворювання

Генетична схильність до енцефаліту мопсів (PDE – Pug Dog Encephalitis) може призвести до складного стану цього домашнього улюбленця. Це унікальне для породи запальне захворювання мозку, яке часто є летальним. Симптоми включають судоми, кружляння на місці, сліпоту та кому. Також у мопсів зустрічаються випадки ідіопатичної епілепсії.

Звісно, чутливий до кліматичних коливань мопс вимагає виключно домашнього утримання. Він не може жити у будці чи вольєрі. Догляд за мопсом – це щоденний ритуал, який забезпечує йому комфортне життя.

Гігієна складок

Основний об’єкт догляду – складки на мордочці Вашого улюбленця. Всередині них тепло і волого, туди потрапляє пил, сльози та залишки їжі – ідеальне середовище для бактерій. Щотижня (а в спеку – щодня) обережно очищуйте шкіру під зморшками собаки ватним диском з спеціальним лосьйоном або хлоргексидином. Після очищення обов’язково витріть складку насухо! Так Ви позбавите його ризику запалення і грибків, а також можливого неприємного запаху.

Догляд за шерстю та линька

Нехай коротка шерсть вас не вводить в оману – мопси линяють, і роблять це інтенсивно. Власники жартують, що мопс має лише один період линьки на рік – тривалістю 365 днів. Щотижня або й частіше розчісуйте малюка гумовою рукавицею або щіткою з натуральної щетини (фурмінатор використовуйте обережно, щоб не пошкодити ніжну шкіру). Мопси, ззавичай, люблять цю процедуру, сприймаючи її як масаж.

Купати мопса слід не часто, приблизно раз на місяць або по мірі забруднення, використовуючи гіпоалергенні шампуні. Після купання ретельно висушіть собаку, особливо в місцях, де шерсть прилягає щільно, щоб уникнути “парникового ефекту”.

Дві особливості породи мопсів – маленький шлунок і невгамовний апетит – зумовлюють специфіку їх вигодовування. У цих собак часто трапляється ожиріння, що вимагає від господаря строгої харчової дисципліни. Зайва вага для мопса – це не просто естетична проблема, це пряма загроза життю, оскільки жир тисне на і без того слабку дихальну систему та серце.

По-перше, цих собак необхдіно орієнтувати на якісне харчування. Це може бути або холістик-корм для порід, схильних до алергій, або збалансоване натуральне харчування. Якщо ви обрали “натуралку”, відведіть значну частку раціону сирому нежирному м’ясу (яловичина, індичка, кролик). Курка часто викликає алергію у мопсів.

По-друге, не варто пригощати домашнього улюбленця поза графіком годувань – не зважаючи на жодні маніпуляції голодним поглядом і благальним виразом мордочки. Не годуйте малюка з власного столу: скуштувавши варене м’ясо або ковбасу зі спеціями, він може відмовитися їсти корисну їжу і отримати розлад травлення.

Милі крихітки мопси – доволі вперті створіння, тому подбайте про те, щоб собака одразу прийняв лідерство господаря і його авторитет. Вони розумні, але часто задають собі питання: “А навіщо мені це робити, якщо я можу просто полежати?”. Дресирування рекомендують розпочинати у піврічному віці або й раніше (з перших днів появи цуценяти в домі), і здійснювати заняття короткими сесіями по 5-10 хвилин двічі на день – до їжі.

Мопси погано реагують на муштру та крик. Вони можуть образитися, замкнутися в собі і ігнорувати вас. Заохочуйте малюка позитивним підкріпленням і словесною похвалою, з часом відмовляючись від частого використання ласих шматочків, щоб не перегодувати. Дуже важливо соціалізувати цуценя: знайомити з іншими собаками, людьми, звуками вулиці. Це допоможе виростити впевненого у собі пса.

Туалетне питання. Привчання мопса до туалету на вулиці може зайняти більше часу, ніж у інших порід. Через анатомічні особливості їм важко довго терпіти. Будьте терплячі і не сваріть малюка за “аварії”, якщо він не зрозумів, як парвильно проситися.

• Дружина Наполеона та її мопс. У Жозефіни Бонапарт був улюблений мопс на ім’я Фортуна. Коли Жозефіну ув’язнили, вона передавала секретні записки Наполеону, сховані під нашийником свого собаки, якого єдиного пускали до неї на побачення. Кажуть, що у шлюбну ніч Фортуна вкусив Наполеона за ногу.
• Таємне товариство. У XVIII столітті масони католики (яким Папа Римський заборонив бути масонами) створили орден Мопса. Вони вибрали цю тварину як символ вірності та надійності.
• Група мопсів. Англійською мовою групу мопсів називають “a grumble of pugs”, що можна перекласти як “бурчання мопсів”. Це дуже влучно описує звуковий супровід, коли збирається кілька таких собак.
• Зірки кіно. Мопси часто знімаються у фільмах. Найвідоміший кіномопс – Френк з фільму “Люди в чорному”.