Пекінес

Історія породи імператорських собак з Пекіну налічує понад дві тисячі років, і вона оповита міфами та реальними історичними драмами. Ця порода настільки давня, що її коріння губиться в глибині століть, коли собак шанували як священних духів-охоронців.

Легенда про походження

За однією з найкрасивіших східних легенд, цей кумедний собака з гордим характером народився у шлюбі царя звірів — лева, та маленької мавпочки. Лев, закохавшись у мавпу, попросив покровителя тварин Аху-Мазду зменшити його розмір, але залишити йому хоробрість і гідність. Так з’явився пекінес: з гривою та серцем лева, але з кумедною мордочкою мавпи. Ця романтична історія пояснює незвичайну зовнішність та неймовірну сміливість цих малюків, які не бояться навіть великих вівчарок.

Священний статус у Китаї

Реальність була не менш захопливою. Протягом століть пекінеси жили виключно в Забороненому місті в Пекіні. Пухнастих чотирилапих малюків мали право завести тільки монарші особи Китаю. Для простолюдина такий вибір домашнього улюбленця карався смертю. Вважалося, що ці собаки відганяють злих духів, тому їх часто носили в широких рукавах кімоно (звідси й пішла назва “рукавні собачки” для найменших представників). Догляд за ними був доручений євнухам, а життя собак було розкішнішим, ніж життя багатьох людей того часу.

Прихід у Європу

Європейці побачили пекінесів тільки у середині XIX століття, і ця зустріч була трагічною для Китаю. У 1860 році, під час Другої опіумної війни, англійські та французькі війська штурмували Літній палац у Пекіні. Імператорська родина втекла, але наказала вбити всіх священних собак, щоб вони не дісталися “чужоземним варварам”. Тим не менш, 5 собак дивом вціліли — їх знайшли в покоях тітки імператора, яка наклала на себе руки. Ці трофеї були вивезені до Англії. Один із них, на ім’я Луті (від англ. Looty — здобич), був подарований королеві Вікторії. Так розпочалася європейська ера пекінесів, де вони швидко завоювали популярність серед аристократії.

Пекінес – це низькорослий собака з масивною головою і виразним переходом від широкого лоба до короткої морди з характерною складкою на переніссі. Його зовнішність унікальна і не схожа на жодну іншу породу, хіба що віддалено нагадує японських хінів, хоча конституція тіла у них різна.

• Голова: Велика, широка, плеската між вухами. Профіль абсолютно плаский. Важливою деталлю є V-подібна складка на переніссі, яка не повинна перекривати очі чи ніс.
• Очі: Великі, круглі, темні та блискучі. Вони широко розставлені і надають собаці того самого “здивовано-зверхнього” виразу. Глибокі очі на чорній мордочці, зазвичай, забарвлені у карий колір.
• Ніс: Мочка носа завжди чорна, широка і коротка, ніздрі мають бути добре відкриті (що важливо для дихання).
• Корпус: Короткий, спереду важчий, ніж ззаду, з вираженою талією. Грудна клітка широка, ребра вигнуті. Його корпус підтримують міцні кінцівки з пласкими круглими лапами.
• Кінцівки: Передні лапи вигнуті, масивні. Задні — легші. Саме така будова забезпечує пекінесу його фірмову “котячу” ходу перевальцем.
• Шерсть: Може мати й середню довжину, проте більше цінуються пекінеси з довгим покривом. Шерсть пряма, жорстка на дотик, з густим м’яким підшерстком, що утворює “гриву” навколо шиї.
• Забарвлення: Традиційне забарвлення – чорно-руде, зустрічаються палеві, чорні і, вкрай рідко, білі пекінеси. Стандарт допускає будь-які кольори та плями, крім альбінізму та печінкового кольору.

Не зважаючи на століття європейської історії породи, пекінеси ніяк не забудуть розкоші імператорського палацу і трепетного ставлення слуг до улюбленого собаки володаря. Ця генетична пам’ять формує їхній унікальний темперамнет.

У ваш дім такий домашній улюбленець увійде як господар і вимагатиме до себе належного ставлення. Це не той собака, що буде приносити вам капці (хіба що він сам цього захоче). Він — споглядач, філософ і охоронець свого особистого простору.

Відносини з родиною та дітьми

Пекінес обирає собі одного-двох улюбленців у сім’ї, яким дарує свою безмежну відданість. Приязне ставлення пекінеса до дітей все ж не означає, що він визнаватиме першість їх бажань і потреб. Якщо дитина потягне його за шерсть або розбудить під час сну, собака може огризнутися. Тому ця порода краще підходить для сімей з дорослими дітьми або літніх людей, які можуть приділити собаці максимум уваги.

Особливості поведінки

Якщо Ви спробуєте перевиховати царського малюка чіткими обмеженнями, він покаже своє обурення безладом у квартирі або демонстративним ігноруванням команд. Любов і відданість пекінеса треба вміти заслужити. Вони дуже ревниві. Поява в домі іншої тварини може викликати у пекінеса справжню депресію або агресію, якщо він відчує, що йому приділяють менше уваги. Однак, якщо познайомити їх правильно, вони можуть толерувати інших улюбленців, особливо якщо ті визнають верховенство пекінеса.

Часто майбутні власники вагаються між кількома породами. Щоб полегшити вибір, ми підготували порівняльну таблицю. Якщо вам подобається екзотична зовнішність, зверніть увагу на японського хіна, який має схоже східне коріння, але легший характер. Для тих, хто шукає більш активного компаньйона, може підійти мопс, який, хоч і є брахіцефалом, зазвичай більш грайливий.

Якщо ж вас цікавить догляд за довгою шерстю, але ви хочете менш впертого собаку, подивіться на ши-тцу — ще одного вихідця з імператорських палат. А для любителів витонченості та метеликоподібних вух чудовим варіантом стане папільйон (континентальний той-спанієль), який значно переважає пекінеса в здатності до дресирування.

Пекінес — «маленький імператор» із гідністю лева: гордовитий, відданий і незалежний, ідеальний для квартири. Головна вразливість — брахіцефальний синдром через пласку морду: утруднене дихання, високий ризик теплового удару й хвороб очей. Влітку його треба берегти від спеки й навантажень, доглядати складки морди й контролювати вагу. Це спокійний компаньйон, що не потребує багато руху.

Пекінес — давня китайська імператорська порода з левиною гривою й гордим характером. Як брахіцефал із великими опуклими очима він схильний до дихальних проблем (BOAS), перегріву та травм очей (виразки, ризик випадіння очного яблука). Видовжене тіло на коротких лапах додає ризик проблем зі спиною. Густа шерсть потребує регулярного догляду, а спеку порода переносить погано.

Пекінеси, як і більшість штучно виведених порід з екстремальною зовнішністю, мають схильність до низки специфічних захворювань. Майбутній власник повинен знати про них заздалегідь.

• Дихальна система (Брахіцефалічний синдром): Кирпата мордочка у собак завжди передбачає утруднене дихання, тому приготуйтесь до того, що вночі пекінес будитиме вас своїм храпом. Органи дихання – слабке місце його організму. Вузькі ніздрі та подовжене м’яке піднебіння можуть вимагати хірургічного втручання.
• Очі: У зоні ризику перебувають очі собаки, схильні до хронічної ерозії роговиці – специфічного захворювання пекінесів. Через мілку очну ямку існує ризик випадіння очного яблука (проптоз) при травмах або сильному тиску на шию. Ніколи не бийте пекінеса по голові і використовуйте шлею замість нашийника!
• Опорно-руховий апарат: Довгий тулуб і короткі лапи створюють навантаження на хребет. Пекінеси схильні до зміщення міжхребцевих дисків (грижі). Їм категорично заборонено спускатися сходами самостійно (особливо цуценятам) та стрибати з високих диванів.
• Серце: У літньому віці можуть розвиватися проблеми з серцевими клапанами.

Важливо стежити за мікрокліматом у квартирі, щоб Ваш улюбленець не потерпав від духоти і спеки. Пекінеси дуже погано переносять спеку і можуть отримати тепловий удар за лічені хвилини. Також не дозволяйте імператорському собаці перегріватись від надмірних фізичних навантажень.

Краса пекінеса вимагає жертв, і ці жертви — ваш час. Винятково для представника собачої породи, пекінес не любить прогулянок і надає перевагу диванному проведенню часу, тому кігті не сточуються об асфальт природним шляхом — їх треба регулярно стригти.

Грумінг шерсті

Його довга шерсть з густим підшерстком легко сплутується, тож ретельно вичісуйте собаку щодня або хоча б через день. Вам знадобляться:

• Масажна щітка (пуходерка) для підшерстя.
• Металевий гребінь з довгими зубцями для остьового волосся.
• Спрей для розчісування (щоб не травмувати структуру шерсті).

Особливу увагу приділяйте зонам за вухами, під пахвами та на “штанцях”, де ковтуни утворюються найшвидше. Якщо ця процедура займає у Вас надто багато часу – можете підстригти пекінеса “під цуценя” або “під лева”. Проте пам’ятайте, що стрижка може змінити структуру шерсті. Раз або двічі на місяць його необхідно купати, пам’ятаючи про інтенсивну линьку свого улюбленця.

Догляд за складкою

Складка над носом — ідеальне середовище для бактерій. Там накопичується сльози, бруд та залишки їжі. Протирайте складку сухим ватним диском або спеціальним лосьйоном (без спирту!) щодня, щоб уникнути попрілостей та грибкових інфекцій. Слідкуйте, щоб складка завжди залишалася сухою.

Дресирувати такого гордого і впертого китайця доволі складно, адже він переконаний у істинності власної, а не Вашої, волі і керівництва. Пекінес не служить — він співпрацює (і то, якщо має настрій). Розпочинати виховання слід якомога раніше, використовуючи обережний підхід до норовливого улюбленця.

Ключові принципи роботи з пекінесом:

1. Жодного примусу. Сувора дресура і жорсткі методи, крик і грубе ставлення – все це тільки нашкодить виховному процесу. Пес просто замкнеться в собі або почне кусатися.
2. Харчова мотивація. Пекінеси люблять поїсти. Використовуйте це. За смачний шматочок він зробить “Сидіти”, але, ймовірно, подумає перед цим кілька секунд.
3. Короткі сесії. Цим собакам швидко набридає одноманітність. 5-10 хвилин тренування — це максимум.
4. Соціалізація. Знайомте цуценя з іншими собаками та людьми, щоб воно не виросло агресивним “домашнім тираном”.

Успіх у дресируванні може забезпечити тільки спокійний голос і ласкава поведінка господаря. Не чекайте від нього виконання команд з першого разу, як від вівчарки. Якщо пекінес підійшов до вас на команду “До мене” — це вже велика перемога.

Пекінесів зручно годувати комерційним кормом – вмісту м’ясних консерв вистачить на кілька годувань, а сухий корм доцільно пропонувати малюкові окремими шматочками (або обирати спеціальні крокети для пласких морд), щоб він не вдавився, намагаючись проковтнути одразу все. Цей собака повинен харчуватись невеликими порціями і тільки їжею кімнатної температури.

Пекінеси схильні до ожиріння, що критично для їхнього хребта та серця. Контроль калорій — обов’язок власника. Якщо ви обрали натуральне годування, баланс має бути наступним:

Білкове меню (м’ясо, рибу, яйця, домашній сир) повинні доповнювати вуглеводи – відварний рис, вівсяні пластівці та ін., а також сира або варена морква, фрукти (яблука, груші) як ласощі. Категорично заборонено давати солодощі, копченості, трубчасті кістки та їжу зі столу.

• Врятований з “Титаніка”. Пекінес на ім’я Сун Ят-сен, що належав Генрі Гарперу, став одним із трьох собак, які пережили катастрофу “Титаніка”. Його маленький розмір дозволив власнику пронести його у рятувальну шлюпку.
• Рукавний собака. Найменших представників породи в Давньому Китаї називали “рукавними”, оскільки імператори носили їх у широких рукавах своїх халатів як живі грілки та для самозахисту (собака міг несподівано вискочити і вкусити нападника).
• Почесна варта. Коли імператор помирав, його пекінесів часто ховали разом з ним, щоб вони охороняли господаря в потойбічному світі. На щастя, ця традиція давно в минулому.