Тибетський спаніель

Історія цієї унікальної «храмової» породи була розпочата ще у глибокому Середньовіччі тибетськими монахами-ламами. Вважається, що вони виникли в результаті схрещування, де фігурували лхаса апсо та, ймовірно, стародавні мопси. Монахи ревно оберігали чистоту нововиведеної породи, не дозволяючи вивозити собак за межі монастирів, за винятком дорогих подарунків для імператорських родин Китаю.

Цікаво, що тибетських спанієлів часто називають “Simkhyi”, що означає “кімнатна собака” або “собака спальні”. Проте їхня роль не обмежувалася лише зігріванням ліжка лами. Маленьких, але спритних песиків спеціально навчали для ритуального служіння. Існує повір’я, що вони допомагали крутити молитовні барабани, викликаючи духів та надсилаючи молитви в небеса. Хоча скептики стверджують, що це лише гарна легенда, беззаперечним є факт, що собаки сиділи на високих стінах монастирів, виконуючи роль “живої сигналізації”, попереджаючи монахів про наближення чужинців гучним гавкотом.

Генетичні дослідження показують, що “тіббі” мають тісні родинні зв’язки з іншими азійськими породами. Наприклад, вони мають спільне коріння з пекінесом, що помітно у будові морди, хоча у спанієля вона менш пласка. Також припускають, що саме представники тибетських спанієлів, потрапивши до Японії, стали прабатьками витонченого японського хіна. У Європу ці собаки потрапили відносно пізно – лише у кінці XIX століття, а справжню популярність почали здобувати після Другої світової війни.

Представників цієї породи характеризує дуже гармонійна тілобудова: вони трохи розтягнуті у форматі, тобто довжина тіла дещо перевищує висоту в холці. Це надає їм стійкості та впевненості у рухах. Голова маленька по відношенню до тіла, гордо піднята, що надає собаці аристократичного вигляду.

Особливості голови та морди

Череп злегка куполоподібний, ширина і довжина знаходяться в балансі. У них дуже виразний перехід від лоба до морди (стоп), але не такий різкий, як у пекінесів. Морда середньої довжини, тупа, з м’якою “подушкою”, але без складок. Характерною рисою є невеликий перекус – нижня щелепа трохи виступає вперед, що є нормою для породи. Очі овальні, темні, карі, широко розставлені та дивляться прямо вперед. Вони мають бути виразними, яскравіми та окантовані чорними повіками, що надає погляду “людської” проникливості.

Шерсть та забарвлення

Корпус вкритий шовковистою шерстю середньої довжини. Вона має густий і тонкий підшерсток, який добре захищає собаку від холоду (спадок гірського клімату Тибету). У псів “комір” (грива) навколо шиї виражений значно яскравіше, ніж у сук. На вухах, задній стороні передніх лап та хвості є гарні пачоси.

Забарвлення не регламентується жорстким стандартом, тому зустрічаються тибетські спанієлі найрізноманітнішого окрасу. Допускаються всі кольори та їх комбінації:

• Золотистий (найпопулярніший);
• Чорний;
• Чорний з підпалом;
• Кремовий;
• Білий;
• Соболиний;
• Триколор.

При будь-якому забарвленні перевага надається представникам з чорною мочкою носа та темною обводкою очей. Високо поставлений пухнастий хвіст закидається на спину, скручуючись у веселе кільце, коли собака рухається.

Тибетські спанієлі – це спокійні, врівноважені і неагресивні собаки з надзвичайно ласкавим ставленням до членів сім’ї, у якій живуть. Однак, не варто обманюватися їхнім іграшковим виглядом. У душі кожного “тіббі” живе великий лев. Вони володіють почуттям власної гідності, яке іноді межує з зарозумілістю.

Сторонніх людей вони зустрічають холодно, з підозрою і недовірою, але ніколи не проявляють відкритої агресії без причини. Це робить їх ідеальними “дзвіночками”. Добродушний тибетець прив’язується до свого господаря, стаючи для нього чудовим другом, але він ніколи не буде нав’язливим. Цей собака поважає ваш особистий простір і вимагає того ж натомість.

На відміну від, наприклад, китайського чубатого собаки (пухового), який може бути більш залежним від тактильного контакту, тибетський спанієль більш самостійний. Він може виконувати функції сторожа, сидячи на підвіконні або спинці дивана (їх улюблене місце, звідки відкривається огляд), не дратуючи вас надмірним безпричинним гавкотом. При цьому собака енергійний і рухливий, тож залюбки супроводжуватиме вас на тривалій прогулянці.

Тибетський спаніель — маленький «лев» тибетських монастирів із левиним серцем: розумний, відданий і пильний древній компаньйон-сторож, що сидів на монастирських стінах і сповіщав про чужих. Ласкавий зі своїми, він гідний і трохи «котячий» у характері, незалежний із власною думкою. Компактний і чистоплотний. Головні ризики здоровʼя — хвороби очей (PRA), вивих колінної чашечки й портосистемний шунт печінки.

Тибетські спанієлі вважаються здоровою породою і часто доживають до 15-16 років. Однак, як і будь-яка давня порода, вони мають певні генетичні схильності, про які власнику варто знати заздалегідь.

Слабкою ланкою представників цієї породи слід назвати опорно-руховий апарат. Тибетські спаніелі можуть страждати на болі у спині – за допомогою професійного огляду в них іноді виявляють міжхребцеві грижі. Також поширеною проблемою дрібних порід є вивих колінної чашечки (patellar luxation).

Очі – ще одне вразливе місце. Прогресуюча атрофія сітківки (PRA) є спадковим захворюванням, яке може призвести до сліпоти. Відповідальні заводчики завжди роблять генетичні тести батькам перед в’язкою.

Важливо: Існує ризик виникнення порушень діяльності дихальної системи (брахіцефалічний синдром, хоча і менш виражений, ніж у мопсів), а також серцево-судинних захворювань у похилому віці.

Ці волохаті собаки схильні до алергійних дерматитів. Це може проявлятися свербінням, почервонінням шкіри, особливо на лапах та животі. Господарям слід уважно поставитись до раціону і косметичних засобів догляду за домашнім улюбленцем.

Представників цієї породи заводять переважно для домашнього утримання. Густа шерсть з підшерстком – основний об’єкт догляду. Вона не схильна до сильного збивання у ковтуни, якщо приділяти їй трохи уваги.

• Розчісування: Шерсть слід ретельно розчісувати два-три рази на тиждень металевим гребінцем та пуходеркою. У період линьки (весна та осінь) це доведеться робити щодня, щоб пришвидшити оновлення “шубки”.
• Купання: Купати домашнього улюбленця доцільно тільки за необхідністю або раз на 1-2 місяці. Часте купання може пересушити шкіру і викликати лупу. Використовуйте зволожуючі шампуні для довгошерстих собак.
• Вуха: Висячі вуха погано вентилюються. Оглядайте їх щотижня на наявність забруднень або неприємного запаху.
• Очі: Під час вмивання використовуйте окремий тампон для кожного ока, змочений у спеціальному лосьйоні.
• Кігті: Регулярно (щотижня) вкорочуйте кігті собаки. Якщо ви чуєте цокання по підлозі – час брати кігтеріз. Намагайтеся не пошкодити ділянку з живими тканинами.

Дресирування тибетського спанієля – непроста справа, що вимагає буквально «буддистського спокою». Це не та собака, яка буде сліпо виконувати команди заради шматочка корму, якщо їй це не цікаво. Вони дуже розумні, але їхній інтелект спрямований на вирішення власних задач.

Від природи незалежна вдача цих рішучих малюків вимагає раннього початку виховного процесу (з 3-4 місяців). Головне правило – ніякого тиску чи фізичних покарань. Тибетський спанієль запам’ятає образу і може замкнутися в собі або почати робити шкоду на зло. Використовуйте тільки позитивне підкріплення, похвалу та ігри.

Час і терплячість – ваша головна інвестиція. Впродовж навчання ви можете зіштовхуватись з періодичними труднощами, коли собака ніби “глохне” на команду. Це нормально для породи. Тибетський спанієль потребує помірних фізичних навантажень. Їм не потрібні марафони, але регулярні прогулянки з можливістю побігати без повідка (на огородженій території) задовольнять його енергійну натуру.

Тибетські спаніелі – відомі любителі поїсти. Вони часто випрошують їжу зі столу, роблячи нещасні очі. Не піддавайтеся! Зайва вага критично небезпечна для їхньої спини та суглобів.

У раціоні вони потребують не більше 25% білків, основне джерело яких – м’ясо нежирних сортів (індичка, яловичина, кролик). Його слід доповнювати овочами (кабачок, гарбуз, морква) і зерновими. Такий пухнастий малюк залюбки споживатиме рис або ячмінь. А ось пшениця, кукурудза і соя небажані у його мисці через ризик бродіння в шлунку.

Схильність до шкірних проявів алергії вимагає уважного підбору компонентів меню – з обережністю пропонуйте домашньому улюбленцю баранину і курятину (часті алергени). Проявом непереносимості продукту в нього може бути свербіж шкіри, особливо за вушками. Якщо ви помітили, що собака часто чухається, спробуйте перевести його на гіпоалергенний корм холістік-класу.