Лхаса апсо

Історія породи лхаського апсо оповита містичною атмосферою тибетських храмів та монастирів, де століттями формувався цей унікальний генотип. Предки цих мініатюрних собачок служили не просто компаньйонами, а пильними внутрішніми охоронцями. В той час як величезні тибетські мастифи охороняли входи до монастирів зовні, маленькі, але дзвінкі апсо попереджали ченців про будь-яке вторгнення всередину святині. Це сформувало їхню знамениту недовіру до чужинців.

В руслі буддистського вчення цих собак ототожнювали з міфічним “Сніговим левом” – царем звірів, який символізує владу та захист, тому їх трактували в якості живих амулетів. Існувала легенда, що душі лам, які не досягли нірвани через помилки в земному житті, реінкарнували в тілі лхаських апсо. Саме тому до них ставилися з величезною повагою.

Довгий час вивезення собак з країни було заборонено під страхом смерті. Декоративного собаку з особливим духовним значенням дарували лише китайським імператорам як знак найвищої поваги та дипломатичної прихильності. Відтак ці храмові амулети залишались невідомими європейцям до початку ХХ століття. Офіційний дебют у західному світі відбувся у Великій Британії, де породу спочатку плутали з іншими кудлатими східними собаками.

Це волохатий приземистий собака з міцною, збалансованою тілобудовою. Його силует прямокутний – довжина тіла перевищує висоту в холці. Гордістю породи є хвіст, закручений у кільце, що елегантно закидається на спину, часто створюючи ефект “віяла” через довгу шерсть на кінці.

Голова в лхаса апсо доволі вузька, але не пласка, з виразним переходом від лоба до прямої морди (стопом). Важливим елементом образу є густа борода з вусами, що надає собаці вигляду мудрого старця. Очі темні, овальної форми, середнього розміру, не випуклі, але й не глибоко посаджені – саме той погляд, який тибетці називають “людським”.

Різноманіття забарвлень та структура шерсті

Добре складений корпус, круглі “котячі” лапи і хвіст густо вкриті пишною шерстю. Її довгі пасма доволі важкі, прямі і на дотик нагадують людське волосся, а не м’який пух. Традиційний окрас нагадує лева (золотистий, пісочний, медовий), при цьому особливо цінується чорна паволока на кінчиках вух і морді. Також стандарт допускає широку палітру:

• Білий та кремовий;
• Димчато-сірий та сланцевий;
• Темно-гризлі (суміш темних та світлих волосків);
• Чорний та коричневий;
• Паті-колор (плямистий).

Через густу шерсть та східне походження лхаса апсо часто плутають з його найближчими родичами. Однак, досвідчений кінолог одразу помітить різницю. Наприклад, ши-тцу, який походить від схрещування лхаса апсо з пекінесом, має більш коротку морду, кругліший череп і більш відкритий, доброзичливий вираз “обличчя”, на відміну від зарозумілого апсо.

Також варто згадати більшого брата – тибетського тер’єра. Попри назву, це не тер’єр, а пастуший собака, значно вищий на ногах і з квадратною формою тіла, тоді як лхаса більш витягнутий. Ще один родич, тибетський спанієль, взагалі має коротку шерсть на морді і нагадує маленького лева без пишної гриви на очах.

Якщо ж говорити про структуру шерсті, то вона у лхаса унікальна. Вона не має нічого спільного з м’яким пухом, який має китайський чубатий собака (пуховий), чия шерсть легка і схильна до звалювання в ковтуни при найменшому вітрі. І звісно, це повна протилежність до такої екзотики як китайський чубатий собака (голий), де шерсть присутня лише фрагментарно.

Цей надійний сторож з підозрою ставиться до незнайомих людей, а для членів сім’ї господаря може стати відданим другом. Однак, його прив’язаність не пом’якшує характерної впертості незалежної вдачі імператорського собаки. Обережний лхаса апсо знає собі ціну, тож Вам доведеться поводитись з пухнастим уродженцем Тибету з розумінням і терплячістю.

Добре вихований «собака-амулет» чудово поладнає з дітьми, якщо вони поважають його особистий простір. Лхаса не терпітиме грубості чи нав’язливого смикання за хвіст. Спокійна поведінка і загадковий погляд з-під водоспаду шерсті сприяють загадковості цього незвичного малюка. Вони дуже інтуїтивні і часто намагаються “лікувати” своїх господарів, лягаючи на хворе місце.

Особливості поведінки вдома

Лхаса апсо – це собака-дзвінок, але не пустобрех. Він гавкає лише тоді, коли дійсно відчуває загрозу або чує щось підозріле. Вдома вони поводяться гідно, іноді навіть трохи відсторонено, нагадуючи котів. Вони можуть годинами спостерігати за тим, що відбувається у вікні, виконуючи свою історичну місію вартового. Їм не потрібна ваша увага 24/7, вони цілком самодостатні, що робить їх непоганим варіантом для зайнятих людей.

Лхаса апсо — древній тибетський страж-довгожитель під розкішною гривою: незалежний, гідний і відданий, він століттями охороняв тибетські монастирі. За іграшковою зовнішністю ховається впевнений сторож із гучним голосом і власною думкою. Довга шерсть потребує грумінгу. Зі здоровʼя характерні спадкова дисплазія нирок, PRA й брахіцефальні риси; це витривала порода-довгожитель.

Загалом, ця декоративна порода, як і належить справжнім тибетцям, характеризується дуже міцним імунітетом та витривалістю. Вони пристосовані до суворого клімату високогір’я, тому протяги їм менш страшні, ніж спека. Однак, генетика вносить свої корективи.

Дерматологічні проблеми часто виникають як результат паразитарних інвазій або поганого догляду за шерстю, яка не дозволяє шкірі дихати. Тож Вам слід бути ретельним у догляді за волохатим «левеням» і не допускати утворення ковтунів, під якими розвиваються грибки та бактерії.

Лхаський апсо – виключно кімнатний собака, що не потребує марафонських забігів, але потребує марафонського терпіння у догляді. Розкішна шерсть – основний об’єкт турботи. Якщо ви не плануєте виставляти собаку, рекомендується робити гігієнічну стрижку (“під цуценя”), що значно полегшить життя і вам, і тварині.

Алгоритм догляду за шерстю

1. Розчісування: Двічі-тричі на тиждень вичісуйте довгі пасма, використовуючи пуходерку та металевий гребінь з довгими зубами. Ніколи не розчісуйте суху шерсть – завжди використовуйте спрей-кондиціонер, щоб не посікти волосся.
2. Купання: Раз на 7-10 днів купайте улюбленця. Використовуйте професійні зволожуючі шампуні для довгошерстих порід. Після шампуню обов’язкове нанесення бальзаму або маски.
3. Сушка: Шерсть лхаса апсо потрібно сушити феном, витягуючи пасма щіткою. Природне висихання може призвести до утворення щільних ковтунів біля самої шкіри.
4. Топ-кнот: Щоб шерсть не падала на очі і не подразнювала рогівку, чубчик на голові збирають у хвостик або заплітають у косичку.

Важливо з щенячого віку запровадити процедуру чищення зубів собаки, оскільки малі породи схильні до утворення зубного каменю. Також слідкуйте за станом його шерстистих вух – вищипуйте відмерлу шерсть з вушного проходу, щоб забезпечити вентиляцію. Хоча кігті лxаса апсо можуть самоcтійно сточуватись на асфальті, регулярно перевіряйте їх довжину, особливо на п’ятому пальці.

Дресирування самостійного малюка з «імператорським» минулим і власним місцем у східному віровченні – справа відповідальна і непроста. Лхаса апсо впродовж віків мешкали у закритому для сторонніх людей храмовому просторі, де кристалізувався їх незалежний характкр і сформувалась недовіра до незнайомців.

Вони не будуть виконувати команди тільки заради того, щоб догодити вам, як це роблять вівчарки. Лхаса повинен бачити сенс у дії. Метод “батога” з цією породою категорично заборонений – собака замкнеться в собі або стане агресивним. Працює тільки позитивне підкріплення та смаколики.

Поради для успішного тренування:

• Починайте соціалізацію якомога раніше – виносьте цуценя на руках на вулицю, знайомте з різними звуками та людьми.
• Сесії дресирування мають бути короткими (10-15 хвилин) та цікавими.
• Не дозволяйте собаці домінувати (наприклад, гарчати, коли ви хочете зігнати його з дивану), але робіть це спокійно і впевнено.
• Привчайте до маніпуляцій (розчісування, огляд зубів) з перших днів, інакше грумінг перетвориться на битву.

Слід пам’ятати, що собаки з невеликою вагою особливо чутливі до незбалансованості раціону. Зайва вага для лхаса апсо – це прямий шлях до проблем зі спиною та суглобами. Харчування має бути висококалорійним, але не об’ємним. Шлунок у них маленький.

Навіть якщо Ви покладаєтесь на перевірений склад комерційного корму (супер-преміум або холістік класу для дрібних порід), раз на тиждень пропонуйте лхаса апсо сиру яловичу кісточку (велику, яку не можна розгризти) або спеціальні ласощі – це необхідно для механічного очищення зубів та формування правильного прикусу собаки. Їжа в його мисці повинна бути кімнатної температури, а трапезу слід здійснювати 1-3 рази на день і виключно після прогулянки.

На недоліки вигодовування (наприклад, надлишок білка або дешеві наповнювачі) Вам одразу вкаже стан шерсті цього декоративного домашнього улюбленця – вона потьмяніє, шкіра може почервоніти, а очі почнуть “текти”, залишаючи руді сліди на морді.

• Назва породи походить від назви столиці Тибету – Лхаси, та слова “апсо”, яке можна перекласти як “бородатий” або, за іншою версією, “схожий на козу” (через структуру шерсті).
• Лхаса апсо часто ююбить сидіти на високих спинках диванів, як кішка, щоб мати кращий огляд території.
• Вважається, що порода існує в незмінному вигляді вже понад 2000 років.
• Генетичні дослідження показали, що лхаса апсо є однією з найближчих порід до стародавнього вовка за своїм ДНК, незважаючи на милий вигляд.