Історія породи: від тибетських храмів до сучасних диванів
Історія породи лхаського апсо оповита містичною атмосферою тибетських храмів та монастирів, де століттями формувався цей унікальний генотип. Предки цих мініатюрних собачок служили не просто компаньйонами, а пильними внутрішніми охоронцями. В той час як величезні тибетські мастифи охороняли входи до монастирів зовні, маленькі, але дзвінкі апсо попереджали ченців про будь-яке вторгнення всередину святині. Це сформувало їхню знамениту недовіру до чужинців.
В руслі буддистського вчення цих собак ототожнювали з міфічним «Сніговим левом» - царем звірів, який символізує владу та захист, тому їх трактували в якості живих амулетів. Існувала легенда, що душі лам, які не досягли нірвани через помилки в земному житті, реінкарнували в тілі лхаських апсо. Саме тому до них ставилися з величезною повагою.
Довгий час вивезення собак з країни було заборонено під страхом смерті. Декоративного собаку з особливим духовним значенням дарували лише китайським імператорам як знак найвищої поваги та дипломатичної прихильності. Відтак ці храмові амулети залишались невідомими європейцям до початку ХХ століття. Офіційний дебют у західному світі відбувся у Великій Британії, де породу спочатку плутали з іншими кудлатими східними собаками.
Як виглядає лхаса апсо: стандарти зовнішності
Це волохатий приземистий собака з міцною, збалансованою тілобудовою. Його силует прямокутний - довжина тіла перевищує висоту в холці. Гордістю породи є хвіст, закручений у кільце, що елегантно закидається на спину, часто створюючи ефект «віяла» через довгу шерсть на кінці.
Голова в лхаса апсо доволі вузька, але не пласка, з виразним переходом від лоба до прямої морди (стопом). Важливим елементом образу є густа борода з вусами, що надає собаці вигляду мудрого старця. Очі темні, овальної форми, середнього розміру, не випуклі, але й не глибоко посаджені - саме той погляд, який тибетці називають «людським».
Різноманіття забарвлень та структура шерсті
Добре складений корпус, круглі «котячі» лапи і хвіст густо вкриті пишною шерстю. Її довгі пасма доволі важкі, прямі і на дотик нагадують людське волосся, а не м’який пух. Традиційний окрас нагадує лева (золотистий, пісочний, медовий), при цьому особливо цінується чорна паволока на кінчиках вух і морді. Також стандарт допускає широку палітру:
- Білий та кремовий;
- Димчато-сірий та сланцевий;
- Темно-гризлі (суміш темних та світлих волосків);
- Чорний та коричневий;
- Паті-колор (плямистий).
