Історія походження породи: від імператорів до сьогодення
Історія породи мопсів дуже давня і оповита легендами, при цьому досі достовірно не відоме точне генетичне дерево цих милих створінь. Більшість дослідників схиляються до думки, що батьківщиною мопсів є Стародавній Китай. Перші згадки про «низьких, квадратних собак з короткою мордою» відносяться до періоду правління династії Шан (1700-ті роки до н.е.). Тоді їх називали «Ло-Цзе».
Ці собаки жили в розкоші, недоступній для простих смертних. Імператорські мопси мали власну прислугу, охорону і навіть власні покої. Складки на чолі мопса китайці вважали імператорським знаком, вбачаючи в них обриси ієрогліфів, що несуть таємний містичний зміст. Припускають, що у них, пекінесів і японських хінів - спільний предок, з чим легко погодитись, зважаючи на зовнішність трьох малюків. Ці породи століттями формувалися як виключно декоративні собаки-компаньйони.
У XVI столітті, з розвитком торговельних зв’язків, мопси потрапили з Азії у Нідерланди разом з купцями Ост-Індської компанії. Тут вони отримали європейську назву «голландський мастиф» (через схожість будови черепа з великими мастифами) і стали символом королівського дому Оранських. Легенда свідчить, що мопс на ім’я Помпей врятував життя принцу Вільгельму I, розбудивши його гавкотом під час нападу найманих вбивць вночі.
Пізніше, коли Вільгельм III Оранський зійшов на англійський престол, він привіз своїх улюбленців до Великобританії. Саме англійські селекціонери надали породі той вигляд, який ми знаємо сьогодні, зробивши їх ще більш кремезними та плоскими. Звучання імені «мопс» (від німецького mops - бурчати, або від нідерландського moppen) пов’язує їх з характерними звуками, які вони видають, або ж з кумедними гримасами, схожими на мавпячі.
Як виглядає мопс: детальний опис зовнішності
Мопс - це низькорослий міцний собака, зовнішність якого відтворює масивні форми у невеликих розмірах. Він має виглядати квадратним і коренастим, так званий тип «coby». Це не «пухкий» собака, а м’язистий атлет, просто дуже компактний.
Голова та морда
Перше, що впадає у вічі - глибокі складки шкіри на широкому чолі мопса, які повинні бути чіткими та глибокими, але не надмірними, щоб не заважати зору. Очі мопса - це окремий всесвіт: темні, круглі, досить великі, з невимовною світлою тугою та вологим блиском. Погляд мопса завжди сповнений запитання «А чи не час нам поїсти?».
Морда коротка, тупа, квадратна, не піднята вгору. Характерною рисою є невеликий перекус (нижня щелепа трохи виступає вперед), що додає виразу обличчя певної серйозності. Якщо вам подобається такий тип зовнішності, але ви шукаєте собаку з трохи іншим темпераментом або розміром, варто звернути увагу на французького бульдога, який має схожу будову черепа, але стоячі вуха.
Корпус та шерсть
Шия мопса товста, сильна, злегка вигнута, нагадує гребінь, що дозволяє їм гордо тримати важку голову. Гладкий хвіст собаки закручується у туге кільце (ідеально - у подвійне кільце) і щільно прилягає до спини. Задня частина корпусу злегка погойдується під час ходи, створюючи фірмову «мопсячу ходу».
Коротка блискуча шерсть, що вкриває атлетичне тіло малюка, дуже м’яка на дотик. Стандарт породи визнає кілька забарвлень:
- Сріблястий (Silver);
- Абрикосовий (Apricot);
- Палевий (Fawn);
- Чорний (Black).
У світлих собак обов’язково має бути чітко виражена «маска» - чорне забарвлення на морді, вухах, на лобі у вигляді «алмазу» (ромба) та родимки на щоках. Також бажана темна смуга («ремінь»), що йде від потилиці до хвоста уздовж хребта.
