Історія: від оленя до лисиці та племінна книга, старша за кінологію
Породна традиція відносить перехід англійського полювання з оленя на лисицю до XVI–XVIII століть: старі важкі гончаки, придатні для повільного гону великого звіра, не встигали за прудкою лисицею на відкритій місцевості, тож потрібен був легший, швидший і витриваліший тип. Тій самій традиції належать і розповіді про підмішування крові бладхаунда, грейхаунда й тер’єрів. Це переказ, і сприймати його варто саме як переказ.
А от що зафіксовано документально — так це вік і характер обліку. Офіційний стандарт МКФ у своїй історичній довідці формулює це прямо: породу цілеспрямовано розводять уже понад двісті років, племінні книги, що їх видавала Асоціація мастерів фоксхаундів Англії, ведуться ще до 1800 року, і власник фоксхаунда без труднощів простежує родовід свого собаки далеко назад. Там же сказано, що розведення фоксхаундів в Англії завжди було й донині лишається в руках мастерів, які з самого початку вели найретельніші записи. Міжнародна кінологічна федерація визнала породу аж у 1964 році — тобто офіційна кінологія прийшла до фоксхаунда більш ніж через півтора століття після того, як він уже мав власну впорядковану племінну книгу.
Це рідкісний випадок: порода, чия документація старша за інституцію, яка мала б цю документацію вести. Англійських зграйних гончаків вивозили й на континент, і в породній традиції з ними пов’язують формування низки місцевих зграйних порід — зокрема, елегантного пуатевіна (пуатевінського гончака), який за власним стандартом МКФ помітно вищий за фоксхаунда: 62–72 см у кобелів і 60–70 см у сук.
Стандарт FCI № 159: що в ньому написано насправді
Стандарт МКФ № 159 «English Foxhound» — документ короткий і показово прагматичний. Країна походження — Велика Британія; чинна редакція офіційного стандарту датована 26 березня 2009 року; класифікація — група 6 (гончі та споріднені породи), секція 1.1 «великі гончі», з обов’язковими робочими випробуваннями. Призначення сформульоване одним рядком: зграйний гончак для кінного полювання.
Стандарт FCI № 159: що в ньому написано насправді · 15
| Пункт | Формулювання стандарту |
|---|---|
| Зріст у холці | Приблизно 58–64 см. Стандарт подає один діапазон, без поділу на кобелів і сук |
| Вага | Стандарт ваги не нормує. AKC для породи наводить орієнтир близько 27–34 кг |
| Загальний вигляд | Збалансований, потужний, чітко окреслений |
| Череп | Плоский, середньої ширини; перехід від чола до морди — слабко виражений |
| Морда | Довга і квадратна, ніздрі великі, брилі розвинені помірно |
| Очі | Середнього розміру, горіхові або карі, вираз пильний |
| Вуха | Висячі, притиснуті до голови, посаджені високо |
| Шия | Довга, злегка вигнута, добре розвинена, але не груба |
| Корпус | Спина широка й рівна з легким підйомом над міцною попереком; груди глибокі, ребра добре вигнуті |
| Хвіст | Посаджений високо, несеться весело, але ніколи не закручується на спину |
| Лапи | Круглі, зібрані й міцні, з добрими подушечками; кігті міцні |
| Рух | Вільний широкий крок, невтомний, зі здатністю до галопу; сильний поштовх заду, без розхитування корпусу |
| Шерсть | Коротка й густа, стійка до негоди |
| Окрас | Будь-який визнаний у гончаків окрас і будь-які відмітини — переліку «дозволених» кольорів стандарт не подає |
| Дискваліфікація | Агресивність або надмірна полохливість; явні фізичні чи поведінкові аномалії |
Три пункти цієї таблиці варто прочитати уважно, бо саме вони найчастіше переказуються навпаки. По-перше, вуха фоксхаунда посаджені високо, а не низько — низька посадка вух належить іншій породі, про яку йдеться далі. По-друге, перехід від чола до морди в англійського фоксхаунда слабкий, а не «добре виражений». По-третє, стандарт узагалі не перелічує окрасів: формула «будь-який визнаний у гончаків окрас» означає, що триколірний, двоколірний чи «лимонний» собака однаково правильний, і жоден із цих варіантів не є вимогою.
Окремо про темперамент: стандарт описує його двома короткими рядками — сила й витривалість, природний хист до полювання, дружелюбність і відсутність агресії. Агресивний або надміру полохливий собака дискваліфікується. Для породи, яку тримають десятками в одному приміщенні, це не декларація ввічливості, а технічна вимога безпеки.
