Гаванський бішон

Історія гаванського бішона, або як його ще називали “кубинська шовкова собачка” (Havana Silk Dog), є водночас захоплюючою та дещо туманною. Рідкісна порода бішон хаванез названа на честь столиці Куби, Гавани, де відбулося її остаточне становлення. Вважається, що предками гаванезів були собаки, привезені на Кубу іспанськими колонізаторами у 16-17 століттях. Це були, ймовірно, собаки з групи “бішонів”, можливо, предки сучасних мальтезе (мальтійських болонок) або тенерифських бішонів (порода, що вже зникла, але вважається пращуром бішон фрізе).

Ізольовані на острові, ці собаки схрещувалися між собою, а також, можливо, з іншими маленькими породами, привезеними на острів. Існує теорія про домішок крові маленьких пуделів. Це призвело до появи унікальної породи – “Бланкіто де ля Габана” (Blanquito de la Habana), або “маленька біла собачка з Гавани”. Ці собаки були надзвичайно популярні серед кубинської аристократії та багатих плантаторів. Вони були виключно собаками-компаньйонами, розважаючи своїх господарів та їхніх гостей.

Пізніше, в 19 столітті, європейські переселенці привезли на Кубу інші популярні на той час породи, що, можливо, вплинуло на “Бланкіто”. В результаті подальшого розвитку і, ймовірно, схрещування з іншими бішонами, з’явився собака, якого ми сьогодні знаємо як гаванського бішона, з його характерною шовковистою шерстю різноманітних забарвлень (на відміну від чисто білого “Бланкіто”).

Кубинська революція 1959 року стала переломним моментом в історії породи. Багато представників аристократії, тікаючи з країни, залишали своїх улюбленців. Порода опинилася на межі зникнення. Лише жменька ентузіастів змогла вивезти кількох собак до США. Буквально з 11 собак, що потрапили до Америки, і почалося відродження породи за межами Куби. Завдяки зусиллям американських заводчиків, порода була не просто врятована, але й здобула нову хвилю популярності. Сьогодні гаванський бішон визнаний більшістю кінологічних організацій світу і є улюбленцем у багатьох країнах.

Гаванський бішон – це маленький, але міцний собака, злегка розтягнутого формату (довжина тіла трохи більша за висоту в холці). Він має характерну пружну, “танцюючу” ходу, яка відображає його життєрадісний характер.

• Голова: Середньої довжини, череп широкий, злегка заокруглений. Перехід від чола до морди (стоп) помірно виражений.
• Морда: Поступово звужується до мочки носа, але не загострена. Мочка носа чорна або темно-коричнева.
• Очі: Великі, мигдалеподібної форми, дуже темного коричневого кольору. Вираз очей живий, розумний та пустотливий. Облямівки повік чорні або темно-коричневі.
• Вуха: Посаджені відносно високо, спадають уздовж щік, утворюючи невелику складку. Вони вкриті довгою, красивою шерстю.
• Корпус: Лінія верху пряма, злегка піднімається до крупу. Поперек короткий, груди досить глибокі.
• Хвіст: Високо посаджений, закинутий на спину або на бік у вигляді кільця або “султана”. Він вкритий дуже довгою, шовковистою шерстю.
• Кінцівки: Передні кінцівки прямі, паралельні, з міцним кістяком. Задні кінцівки з добре вираженими кутами зчленувань, м’язисті. Лапи маленькі, компактні.

Шерсть та забарвлення: гордість породи

Головна прикраса гаванеза – його унікальна шерсть. Вона дуже довга (12-18 см у дорослого собаки), м’яка, шовковиста і легка. Вона може бути злегка хвилястою або утворювати легкі кучері на кінцях, але ніколи не повинна бути кучерявою, як у пуделя, чи жорсткою. Підшерсток або відсутній, або дуже слабо розвинений. Це означає, що собака майже не линяє, але шерсть вимагає постійного догляду, щоб уникнути утворення ковтунів.

На відміну від багатьох інших бішонів, таких як болонез або мальтезе, які бувають переважно білими, гаванські бішони мають найширшу палітру забарвлень:

• Рідкісний чисто білий.
• Палевий (від світло-кремового до відтінку шампанського).
• Тютюновий, червонувато-коричневий, гаванський (коричневий).
• Чорний (може вигоряти на сонці до “шоколадного”).
• Плямисті та змішані забарвлення: Дуже поширені дво- та триколірні комбінації (наприклад, чорно-білий, палево-білий, чорно-підпалий, триколор).

Зріст цих чотирилапих кубинців, як жартома кажуть, можна співвіднести із довжиною великої гаванської сигари. Це, звичайно, перебільшення, але вони дійсно компактні, що робить їх ідеальними для утримання у квартирі.

Гаванський бішон – це собака-свято, “сонячний зайчик” у вашому домі. Його характер є однією з головних причин популярності породи. Вони були виведені століттями виключно для компанії, і це глибоко закладено в їхній психології.

Веселий і грайливий гаванець обожнює бути в центрі уваги. Він з радістю братиме участь у всіх сімейних справах, чи то перегляд телевізора, чи дитячі ігри. Вони дуже ласкаві і сильно прив’язуються до своєї людської “зграї”. Ця риса має і зворотний бік: гаванські бішони важко переносять самотність. Вони не підходять людям, які проводять цілий день на роботі, залишаючи вихованця одного. Тривала ізоляція може призвести до тривожності та деструктивної поведінки.

Вони чудово ладнають з дітьми, за умови, що діти навчені поводитися з маленьким собакою дбайливо. Їхня грайливість і невтомність роблять їх чудовими партнерами для ігор. Вони також дуже дружелюбні до інших тварин, включаючи котів та інших собак, особливо якщо росли разом.

Незважаючи на свій милий вигляд, гаванець може бути хорошим “дзвіночком”. Він недовірливий до незнайомців і обов’язково сповістить господарів гучним гавкотом про прихід гостя чи підозрілий шум за дверима. З хоробрістю і рішучістю він зустріне потенційну небезпеку, щоб попередити своїх. Однак, вони не агресивні і швидко стають дружелюбними, щойно розуміють, що загрози немає. Це не сторожовий собака у класичному розумінні, як, наприклад, німецький пінчер, а саме сигнальна порода. Врівноважений темперамент, доброзичливість, високий інтелект і характерна відданість своїм господарям роблять бішона гаваней відмінним сімейним собакою.

Гаванський бішон (гаванез) — кубинський сонячний бішон із шовковою шерстю: життєрадісний, ласкавий, кмітливий і людиноорієнтований. Це національний символ Куби й ідеальний компаньйон родини з великої «бішонячої» родини острівних середземноморських собак. Розумний і невибагливий до простору, він обожнює дітей, добре живе у квартирі й понад усе прагне бути поруч із людиною, тож погано переносить самотність. Порода загалом здорова й довговічна (14–16 років); серед ризиків — вивих колінної чашечки, прогресуюча атрофія сітківки (PRA), катаракта та портосистемний шунт печінки.

Гаванські бішони загалом є досить здоровою породою з хорошою тривалістю життя (14-16 років). Однак, як і всі породи, вони мають схильність до певних генетичних та типових для малих собак захворювань. Відповідальні заводчики тестують своїх собак на багато з цих проблем, але важливо знати, на що звертати увагу.

1. Проблеми з зубами та яснами: Усі маленькі собаки декоративних порід схильні до утворення зубного каменю, пародонтиту та ранньої втрати зубів. Це пов’язано з тим, що їхні зуби часто занадто великі для маленької щелепи, що призводить до скупченості. Їжа легко застрягає між зубами, створюючи середовище для бактерій. Тому Вам доведеться змалку привчити домашнього улюбленця до процедури щоденного чищення зубів спеціальною пастою для собак. Дорослий собака навряд чи полюбить такий захід, якщо не привчений з дитинства. Регулярні огляди у ветеринарного стоматолога також є обов’язковими.

2. Проблеми з очима: Слабким місцем організму представників цієї породи можна назвати й очі. Найчастіше зустрічаються:

• Катаракта: Помутніння кришталика, яке може з’явитися в будь-якому віці і призвести до сліпоти.
• Прогресуюча атрофія сітківки (PRA): Дегенеративне захворювання, що також призводить до сліпоти.
• Сльозотеча та “слізні доріжки”: Часто шерсть під очима забарвлюється в червонувато-коричневий колір. Це може бути викликано алергією, заблокованими слізними каналами або просто структурою ока. Потрібен регулярний гігієнічний догляд.

3. Ортопедичні проблеми:

• Вивих колінної чашечки (Patellar Luxation): Дуже поширена проблема у маленьких порід. Колінна чашечка “вискакує” зі свого місця, що спричиняє біль та кульгавість.
• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса: Асептичний некроз головки стегнової кістки. Це захворювання вражає кульшовий суглоб і вимагає хірургічного втручання.

4. Проблеми з вухами: Через те, що вуха гаванеза висячі і вкриті густою шерстю, циркуляція повітря у вушному каналі погана. Це створює тепле, вологе середовище, ідеальне для розвитку бактеріальних та грибкових інфекцій (отитів). Необхідно регулярно оглядати вуха, чистити їх за рекомендацією ветеринара і стежити за сухістю, особливо після купання (гаванські бішони, до речі, часто полюбляють плавати).

5. Інші потенційні проблеми:

• Глухота: Може бути вродженою, пов’язаною з генами.
• Серцеві шуми: Важливо проходити регулярні кардіологічні обстеження.
• Алергії: Можуть бути харчовими або екологічними, часто проявляються у вигляді свербежу та проблем зі шкірою.

Нижче наведена таблиця з основними захворюваннями та методами їх профілактики.

Догляд за розкішною шерстю гаванеза – це, мабуть, найскладніший і найвідповідальніший аспект утримання цієї породи. Його довга, м’яка, шовковиста шерсть без підшерстка дуже схильна до утворення ковтунів. Якщо ви хочете, щоб ваш вихованець виглядав як на виставках, готуйтеся до щоденних процедур.

1. Щоденне розчісування: Це не перебільшення. Гаванського бішона потрібно розчісувати кожен день. Використовуйте якісну щітку (масажну або з натуральною щетиною) та металевий гребінь з різною частотою зубців. Особливу увагу приділяйте “проблемним” зонам: за вухами, під пахвами, на животі та на “штанцях”. Розчісувати потрібно від коренів до кінчиків, акуратно розбираючи будь-які вузлики пальцями, перш ніж застосовувати гребінь. Можна використовувати спеціальні спреї-кондиціонери для полегшення розчісування.

2. Купання: Купати гаванеза потрібно в міру забруднення, але зазвичай не частіше 1-2 разів на місяць (якщо шерсть у виставковій кондиції). Використовуйте тільки якісні шампуні та кондиціонери для довгошерстих собак. Після купання шерсть не можна терти рушником – її потрібно акуратно промокнути. Сушити шерсть найкраще феном (на не гарячому режимі), одночасно розчісуючи її, щоб вона лягла рівно і не сплуталася.

3. Грумінг та стрижки: Багато власників, які не беруть участь у виставках, вважають за краще стригти своїх гаванезів для полегшення догляду. Популярна “цуценяча” стрижка (puppy cut), коли шерсть по всьому тілу рівномірно вкорочують до кількох сантиметрів. Це значно спрощує життя і собаці, і господареві. Однак навіть коротка шерсть вимагає регулярного розчісування.

4. Інші процедури: Крім шерсті, не забувайте про стандартні процедури:

• Очі: Щодня протирайте куточки очей вологою серветкою, щоб видалити слізні виділення і запобігти утворенню “слізних доріжок”.
• Кігті: Підстригайте кігті кожні 2-4 тижні. Якщо собака багато гуляє по асфальту, вони можуть сточуватися природним шляхом, але все одно потрібен контроль.
• Вуха: Оглядайте щотижня, чистіть за потреби.
• Зуби: Чистіть щодня.

Гаванські бішони легко адаптуються до будь-яких умов проживання, але, як уже зазначалося, їхня основна потреба – постійно перебувати поруч з людиною. Тому не варто заводити цього рідкісного собаку сім’ї, члени якої увесь день проводять на роботі. Такий домашній улюбленець не вимагатиме тривалих прогулянок, однак і не протестуватиме проти подовженого моціону з господарем.

Представники цієї рідкісної породи наділені високим інтелектом і природним бажанням догодити своєму господареві. Це, разом з їхньою характерною слухняністю, створює чудові передумови для успішного дресирування. Гаванези швидко вчаться і з задоволенням виконують команди.

Ключові принципи дресирування:

• Тільки позитивне підкріплення: Гаванези дуже чутливі до інтонації господаря. Вони погано реагують на крики та жорсткі методи. Найкраще працює мотивація через ласощі, похвалу та гру.
• Рання соціалізація: Це критично важливо. З самого раннього віку знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими (обов’язково вакцинованими) собаками. Це допоможе йому вирости впевненим, врівноваженим і не полохливим собакою.
• Послідовність і терпіння: Будьте послідовними у своїх вимогах. Якщо щось заборонено, то заборонено завжди. Гаванези розумні і швидко зрозуміють, якщо ви дасте слабину.
• Привчання до туалету: Це може бути слабким місцем. Як і багато маленьких порід, вони можуть бути трохи впертими в цьому питанні. Потрібна сувора рутина, часті вигули та багато похвали за “правильні” справи.

Гаванези дивовижно добре показують себе в різних видах собачого спорту, таких як аджиліті (де їхня спритність і швидкість вражають), обідієнс (слухняність) і навіть фрістайл (танці з собаками). Їхня кмітливість та артистизм роблять їх зірками на таких змаганнях. У минулому цих коротконогих малюків навіть використовували як циркових артистів і “помічників” пастухів для випасу свійської птиці. Це свідчить про їхню універсальність. Ласкавим сімейним улюбленцям хоч і не властива висока потреба у фізичних навантаженнях, їх не варто обмежувати у руховій активності. Витрачаючи природний запас енергії на прогулянці, хаванез спокійніше поводитиметься вдома.

Правильне харчування – залог здоров’я та довголіття вашого гаванеза. Через їхній маленький розмір, важливо не перегодовувати собаку, оскільки ожиріння створює величезне навантаження на їхні суглоби та серце.

Типи годування:

• Високоякісний сухий корм (супер-преміум або холістік): Це найзручніший варіант. Вибирайте корм, розроблений спеціально для маленьких порід, з високим вмістом білка (м’ясо на першому місці в складі) і без непотрібних наповнювачів, таких як кукурудза чи пшениця.
• Натуральне годування: У вигодовуванні дорослих гаванських бішонів можна зупинитись на натуральному кормі. Основа натурального меню такого домашнього улюбленця – білкові страви (сире або варене м’ясо, субпродукти, морська риба), доповнені овочами, невеликою кількістю каш та кисломолочними продуктами. Такий раціон складно збалансувати самостійно, тому краще проконсультуватися з ветеринарним дієтологом. Категорично не можна давати їжу зі свого столу – вона занадто жирна, солона і приправлена для собаки.
• Змішане годування: Деякі власники поєднують сухий і натуральний/вологий корм. Важливо не змішувати їх в одній мисці і розносити за часом.

Режим годування: Годуйте дорослого гаванеза двічі на день (вранці та ввечері) за чітким графіком. Цуценят годують частіше (3-4 рази на день). Завжди дотримуйтесь норм, вказаних на упаковці корму, та корегуйте їх залежно від ваги та активності вашого собаки. Завжди забезпечуйте вільний доступ до свіжої, чистої води.

Чого уникати: Уникайте перекусів між прийомами їжі. Якщо вам дуже хочеться пригостити малюка, замість кружальця салямі або шматочка сиру (які можуть бути шкідливими) запропонуйте йому шматочок яблука, моркви або спеціальні собачі ласощі. Ніколи не давайте собакам: шоколад, виноград, родзинки, цибулю, часник, ксилітол (підсолоджувач).

• Національний собака Куби: Гаванез – єдина порода, що походить з Куби і визнана FCI. Це предмет національної гордості.
• “Собака на липучці”: Гаванезів часто називають “velcro dogs”, тому що вони хочуть бути “приклеєними” до свого господаря 24/7.
• Відомі власники: Порода була улюбленою у багатьох відомих людей, включаючи королеву Вікторію, Чарльза Діккенса та Ернеста Хемінгуея (який жив на Кубі).
• Колір-хамелеон: Багато гаванезів з віком змінюють колір. Собака, що народився темним, може значно посвітлішати, а яскраві плями можуть “розмитися”.
• Теплова шерсть: Їхня довга, легка шерсть насправді служить для захисту від тропічного сонця на їхній батьківщині, працюючи як ізолятор. Вона не стільки гріє, скільки захищає шкіру.
• Інші “родичі” бішони: До цієї групи, окрім гаванеза, входять бішон фрізе, болонез, мальтезе, малий левовий собака та котон-де-тулеар.