Історія походження породи
Історія гаванського бішона, або як його ще називали «кубинська шовкова собачка» (Havana Silk Dog), є водночас захоплюючою та дещо туманною. Рідкісна порода бішон хаванез названа на честь столиці Куби, Гавани, де відбулося її остаточне становлення. Вважається, що предками гаванезів були собаки, привезені на Кубу іспанськими колонізаторами у 16–17 століттях. Це були, ймовірно, собаки з групи «бішонів», можливо, предки сучасних мальтезе (мальтійських болонок) або тенерифських бішонів (порода, що вже зникла, але вважається пращуром бішон фрізе).
Ізольовані на острові, ці собаки схрещувалися між собою, а також, можливо, з іншими маленькими породами, привезеними на острів. Існує теорія про домішок крові маленьких пуделів. Це призвело до появи унікальної породи - «Бланкіто де ля Габана» (Blanquito de la Habana), або «маленька біла собачка з Гавани». Ці собаки були надзвичайно популярні серед кубинської аристократії та багатих плантаторів. Вони були виключно собаками-компаньйонами, розважаючи своїх господарів та їхніх гостей.
Пізніше, в 19 столітті, європейські переселенці привезли на Кубу інші популярні на той час породи, що, можливо, вплинуло на «Бланкіто». В результаті подальшого розвитку і, ймовірно, схрещування з іншими бішонами, з’явився собака, якого ми сьогодні знаємо як гаванського бішона, з його характерною шовковистою шерстю різноманітних забарвлень (на відміну від чисто білого «Бланкіто»).
Кубинська революція 1959 року стала переломним моментом в історії породи. Багато представників аристократії, тікаючи з країни, залишали своїх улюбленців. Порода опинилася на межі зникнення. Лише жменька ентузіастів змогла вивезти кількох собак до США. Буквально з 11 собак, що потрапили до Америки, і почалося відродження породи за межами Куби. Завдяки зусиллям американських заводчиків, порода була не просто врятована, але й здобула нову хвилю популярності. Сьогодні гаванський бішон визнаний більшістю кінологічних організацій світу і є улюбленцем у багатьох країнах.
Як виглядає гаванський бішон: стандарт та опис зовнішності
Гаванський бішон - це маленький, але міцний собака, злегка розтягнутого формату (довжина тіла трохи більша за висоту в холці). Він має характерну пружну, «танцюючу» ходу, яка відображає його життєрадісний характер.
- Голова: Середньої довжини, череп широкий, злегка заокруглений. Перехід від чола до морди (стоп) помірно виражений.
- Морда: Поступово звужується до мочки носа, але не загострена. Мочка носа чорна або темно-коричнева.
- Очі: Великі, мигдалеподібної форми, дуже темного коричневого кольору. Вираз очей живий, розумний та пустотливий. Облямівки повік чорні або темно-коричневі.
- Вуха: Посаджені відносно високо, спадають уздовж щік, утворюючи невелику складку. Вони вкриті довгою, красивою шерстю.
- Корпус: Лінія верху пряма, злегка піднімається до крупу. Поперек короткий, груди досить глибокі.
- Хвіст: Високо посаджений, закинутий на спину або на бік у вигляді кільця або «султана». Він вкритий дуже довгою, шовковистою шерстю.
- Кінцівки: Передні кінцівки прямі, паралельні, з міцним кістяком. Задні кінцівки з добре вираженими кутами зчленувань, м’язисті. Лапи маленькі, компактні.
Шерсть та забарвлення: гордість породи
Головна прикраса гаванеза - його унікальна шерсть. Вона дуже довга (12–18 см у дорослого собаки), м’яка, шовковиста і легка. Вона може бути злегка хвилястою або утворювати легкі кучері на кінцях, але ніколи не повинна бути кучерявою, як у пуделя, чи жорсткою. Підшерсток або відсутній, або дуже слабо розвинений. Це означає, що собака майже не линяє, але шерсть вимагає постійного догляду, щоб уникнути утворення ковтунів.
На відміну від багатьох інших бішонів, таких як болонез або мальтезе, які бувають переважно білими, гаванські бішони мають найширшу палітру забарвлень:
- Рідкісний чисто білий.
- Палевий (від світло-кремового до відтінку шампанського).
- Тютюновий, червонувато-коричневий, гаванський (коричневий).
- Чорний (може вигоряти на сонці до «шоколадного»).
- Плямисті та змішані забарвлення: Дуже поширені дво- та триколірні комбінації (наприклад, чорно-білий, палево-білий, чорно-підпалий, триколор).
Зріст цих чотирилапих кубинців, як жартома кажуть, можна співвіднести із довжиною великої гаванської сигари. Це, звичайно, перебільшення, але вони дійсно компактні, що робить їх ідеальними для утримання у квартирі.
