Історія породи: від герцогських дворів до сучасності
Цих чудових собак подарував світу щасливий випадок, який згодом переріс у цілеспрямовану селекційну роботу. Історія породи бере свій початок у буремні часи 19 століття. Перший провісник породи з’явився після в’язки чистокровного англійського пойнтера на прізвисько «Sport», що належав герцогу Фредеріку Хрістіану Августенбурзькому, і місцевої собаки на ім’я «Hertha».
Хоча точне походження самої Герти залишається предметом дискусій серед кінологів (її порода невідома, однак атлетична тілобудова двірняжки недвозначно говорила про сильні мисливські корені), результат цього союзу перевершив усі очікування. Цуценята успадкували пристрасть батька до полювання та витривалість матері. Від 1864 року й донині популяція Герта пойнтерів поступово збільшується, хоча порода залишається досить рідкісною за межами Скандинавії.
Любителі полювання з рушницею цінують цю породу за високі робочі якості: чудовий нюх, стійку психіку та вміння працювати в різноманітних ландшафтах. Сімейні домосіди обирають їх за приємний характер і вірність. Герта пойнтерів заводять в Данії переважно у якості собак-компаньонів, які не втратили своїх первісних інстинктів. Попри заслужену популярність на батьківщині, представники цієї немолодої породи досі не визнані великими міжнародними кінологічними організаціями (наприклад, FCI) як повністю самостійна порода, часто розглядаючись як варіація данських лягавих, проте національні клуби ведуть ретельний облік ліній.
Як виглядає Герта пойнтер: опис зовнішності та екстер’єру
Атлетичний собака з елегантними лініями тілобудови справляє враження справжнього аристократа, готового до марафону. Зовнішність Герта пойнтера — це баланс між потужністю та грацією. На відміну від більш важких порід, Герта виглядає «сухим» і підтягнутим.
Голова та морда
У цих собак подовжена, скульптурна голова з широким переніссям, що забезпечує відмінну аеродинаміку нюху. Перехід від чола до морди (стоп) виражений, але не так різко, як у деяких інших пойнтерів. Вуха — це окрема гордість породи: вони великі, звисаючі, м’які на дотик, посаджені досить високо і щільно прилягають до вилиць. Очі мають розумний, уважний вираз, колір варіюється від бурштинового до темно-карого, гармоніюючи з основним забарвленням шерсті.
Корпус і кінцівки
Шия мускулиста, без зайвого підгруддя, плавно переходить у виражену холку. Широка і глибока грудна клітка забезпечує достатній об’єм легенів для тривалого бігу, вона плавно переходить у підтягнутий живіт, створюючи характерний спортивний силует. Спина пряма і міцна. Кінцівки довгі, з міцним кістяком і добре розвиненою мускулатурою, що дозволяє собаці розвивати значну швидкість і здійснювати високі стрибки. Лапи зібрані в грудку, з міцними подушечками.
Шерсть та забарвлення
Єдиним допустимим варіантом окрасу є коричневий (жовто-коричневий, помаранчево-коричневий) з можливими білими відмітинами. Найчастіше білі плями зустрічаються на грудях, кінчиках лап, кінчику хвоста та морді. Шерсть коротка, щільна, гладка і приємна на дотик. Вона добре захищає собаку від колючих чагарників під час полювання, але не має розвиненого підшерстя для захисту від сильних морозів.
Хвіст
Стандарт породи досі не усталений остаточно на міжнародному рівні, але в національних клубах прийнято, що довгий хвіст Герта пойнтерів ніколи не купірують. Він є природним продовженням лінії верху, звужується до кінця і під час руху несеться на рівні спини або трохи вище.
