Історія походження Ханаанського кота
Історія Ханаанського кота нерозривно пов’язана з Ізраїлем та ентузіазмом однієї жінки – Доріс Поллачек (Doris Pollatschek), скульпторки та любительки котів, яка мешкала в Єрусалимі. Наприкінці 1990-х років вона помітила велику популяцію диких котів, які вільно жили в околицях міста та по всій країні. Ці коти, що є нащадками африканського дикого кота (Felis lybica), який вважається предком усіх домашніх котів, чудово адаптувалися до складних умов місцевого клімату та середовища.
Натхненна їхньою витривалістю та природною красою, Доріс вирішила створити нову породу, яка б зберегла зовнішні риси диких предків, але мала б більш врівноважений та товариський характер, придатний для утримання в домашніх умовах. Метою було отримати кота, що нагадував би дикого, але був би повністю соціалізованим.
Для реалізації цієї ідеї Доріс Поллачек розпочала програму селекційного розведення. Вона відловлювала диких лівійських котів та схрещувала їх з ретельно підібраними представниками різних порід домашніх котів. У племінній роботі брали участь:
- Лівійський степовий кіт (Felis lybica): Для надання дикого вигляду, характерного забарвлення теббі та витривалості.
- Абіссинський кіт: Для отримання тікінгу (зонального забарвлення шерстинок) та елегантної статури.
- Бенгальський кіт: Для підсилення плямистого візерунка та екзотичного вигляду.
- Орієнтальний короткошерстий кіт: Для надання витонченості ліній тіла, великих вух та мигдалеподібних очей.
- Домашні короткошерсті коти: Для закріплення бажаних рис характеру та генетичного різноманіття.
Перші кошенята, що відповідали задуманому стандарту, з’явилися на початку 2000-х років. Назва «Ханаанський кіт» (Canaan Cat) походить від стародавньої назви регіону – Ханаан, що підкреслює його ізраїльське коріння. Порода отримала попереднє визнання від деяких фелінологічних організацій, зокрема World Cat Federation (WCF) віднесла її до експериментальних порід, що означає, що вона все ще перебуває на стадії становлення та спостереження.
На сьогоднішній день Ханаанський кіт залишається дуже рідкісною породою, і розплідники існують переважно в Ізраїлі та деяких країнах Європи (наприклад, у Німеччині). Знайти кошеня цієї породи за межами її батьківщини може бути досить складно.
Стандарт породи та зовнішній вигляд Ханаанського кота
Ханаанський кіт – це елегантна, але водночас сильна тварина середнього або великого розміру, що поєднує риси диких та домашніх предків. Він має добре розвинену мускулатуру та міцний кістяк, що свідчить про його витривалість.
- Тіло: Довге, струнке, але мускулисте. Не повинно бути надто масивним чи надто легким. Грудна клітка добре розвинена.
- Голова: Широкий трикутник з м’якими контурами. Лоб плаский, перехід до носа ледь помітний. Мордочка добре окреслена, але не загострена. Підборіддя сильне.
- Вуха: Великі, широкі біля основи, високо та прямо поставлені. Кінчики злегка заокруглені. Бажана наявність китиць на вухах, як у рисі, що додає дикого шарму. Відстань між вухами досить велика.
- Очі: Великі, мигдалеподібної форми, виразні. Поставлені трохи навскіс. Колір очей – усі відтінки зеленого. Насичений колір є перевагою.
- Шия: Довга, витончена, але сильна.
- Кінцівки: Довгі, стрункі, пропорційні до тіла. Задні кінцівки трохи довші за передні. Лапи овальної форми, компактні.
- Хвіст: Довгий, товстий біля основи, звужується до кінчика.
- Шерсть: Коротка, щільна, пружна на дотик, добре прилягає до тіла. Має невеликий підшерсток, що може бути більш вираженим у холодну пору року. Текстура шерсті не повинна бути надто м’якою.
- Забарвлення та візерунок: Визнаються лише два типи візерунка теббі: плямистий (spotted) та мармуровий (classic або marbled tabby). Плями повинні бути чіткими, контрастними до основного фону. Мармуровий візерунок має бути симетричним, з характерними «метеликами» на плечах та смугами вздовж тіла. Обов’язковою є наявність тікінгу – зонарного забарвлення кожної шерстинки, що створює характерне «мерехтіння» фону. Основний фон шерсті варіюється від пісочно-бежевого до насичено-коричневого та циннамону (кориці). Візерунок (плями або мармур) завжди темніший за фон – від коричневого до чорного.
Загалом, Ханаанський кіт справляє враження граційної, спритної та пильної тварини, яка зберегла природну красу своїх диких предків.
