Характер та темперамент істрійського жорсткошерстого гончака
Характер цього собаки — це поєднання двох крайнощів. У домашній обстановці, після полювання чи тривалої прогулянки, це спокійний та врівноважений пес. Він не схильний до зайвої метушні, може годинами мирно спати у своєму кутку. Проте, як тільки він потрапляє в поле або ліс, в ньому прокидається пристрасний та невгамовний мисливець.
Головні риси темпераменту:
- Наполегливість та впертість. Це не недолік, а професійна якість. Собака, що переслідує звіра, повинен бути впертим, щоб не кинути слід. Ця ж риса ускладнює базове дресирування, не пов’язане з полюванням. Він буде виконувати команду не тому, що хоче догодити, а тому, що бачить у цьому сенс.
- Самостійність. Істрієць звик приймати рішення самостійно, перебуваючи на відстані від мисливця. Тому не варто чекати від нього беззаперечного послуху в усьому.
- Відданість власнику-мисливцю. Він не є собакою для всієї родини в класичному розумінні. Він обирає одного «ватажка» — свого господаря, з яким працює. До інших членів сім’ї ставиться спокійно, але без особливої прихильності.
- Виражений мисливський інстинкт. Будь-яка дрібна тварина (кіт, білка, сусідська курка) сприймається як потенційна здобич. Тому прогулянки в місті можливі виключно на міцному повідку.
- Голос. Істрієць має потужний, дзвінкий, мелодійний голос (бай), який він активно використовує під час переслідування звіра. В домашніх умовах він не галасливий, але може подавати голос, якщо щось приверне його увагу на подвір’ї.
Плюси і мінуси породи
Перш ніж заводити такого специфічного собаку, варто тверезо оцінити всі його переваги та недоліки, які є двома сторонами однієї медалі — його мисливського призначення.
| Плюси | Мінуси |
|---|---|
| Видатні мисливські якості. Невтомний, азартний, з чудовим нюхом і голосом. | Не підходить як собака-компаньйон. Це робочий інструмент, а не член родини для ігор. |
| Міцне здоров’я. Здоров’я загалом міцне, але породного переліку спадкових хвороб не складено — «не описано» означає «не досліджували», а не «немає». | Надзвичайно висока потреба у фізичних навантаженнях. Звичайних прогулянок недостатньо. |
| Невибагливість у догляді. Шерсть не потребує складного грумінгу. | Впертість і складність у базовому дресируванні. Потребує досвідченого власника. |
| Висока витривалість. Здатний працювати годинами в складних умовах. | Дуже сильний мисливський інстинкт. Небезпечний для інших дрібних тварин, не уживається з котами. |
| Спокійний темперамент вдома. Не створює хаосу в будинку, якщо його потреби задоволені. | Не підходить для утримання у квартирі. Потребує простору та життя за містом. |
Дресирування та виховання
Дресирування істрійця має бути спрямоване на розвиток та закріплення його мисливських навичок. Не варто намагатися зробити з нього службового собаку для виконання команд загального курсу слухняності — це буде марною тратою часу і нервів як для власника, так і для собаки. Підхід до нього вимагає терпіння, послідовності та розуміння психології гончака. Крики та фізичні покарання абсолютно неприпустимі — вони лише посилять впертість і можуть зруйнувати довіру.
Навчання має базуватися на позитивному підкріпленні та заохоченні природних інстинктів. Соціалізацію потрібно починати якомога раніше, але з розумінням, що повного «прийняття» котів та інших дрібних тварин досягти, швидше за все, не вдасться. Робота з професійним натаскувачем гончаків буде найкращим рішенням. Подібний підхід до дресирування застосовується і до інших робочих гончаків, таких як боснійський жорсткошерстий гончак або італійські гончаки — сегуджіо італіано короткошерстий та його жорсткошерстий родич.
