Характер: темперамент і поведінка
Самостійність, сміливість і незалежність - провідні риси характеру кангальського карабаша. Це собака з виразним почуттям власної гідності. Він не буде приносити м’ячик по сто разів або запобігати перед господарем. Кангал - це партнер, а не слуга. Щоб ці якості не стали на заваді стосункам з людиною, цуценя слід виховувати з малечку, встановлюючи чітку ієрархію.
- Територіальний інстинкт. У Кангала він розвинений максимально сильно. Це робить його ідеальним сторожем. Він чітко знає межі своєї ділянки і не пропустить чужинця без дозволу господаря.
- Врівноваженість. На відміну від багатьох службових порід, Кангал не схильний до зайвої агресії чи істерики. Він атакує лише у крайньому випадку, коли загроза реальна. Собака з хоробрістю вступає у бійку з вовком або шакалом, може відлякати ведмедя, але ніколи не чіпатиме маленьку собачку чи дитину, якщо вони не становлять загрози.
- Ставлення до сім’ї. «Свою» зграю (родину господаря, дітей, інших домашніх тварин) Кангал обожнює і бере під опіку. Він дозволяє дітям багато вільностей, але залишати величезного пса наодинці з малюками все ж не варто через його габарити.
Поза службою поводиться мирно, часто здається флегматичним лежебокою. Але без праці впадає у депресію або стає агресивним від нудьги. Кангальський карабаш потребує свободи пересування, соціалізації та авторитетності у вихованні. Це серйозна собака для серйозних людей.
Дресирування та соціалізація
Цуценя Кангала повинно зростати поруч з людьми та іншими тваринами - це врятує господаря від неприємностей у майбутньому. Рання соціалізація (виходи в місто, знайомство з гостями, іншими собаками) сприятиме дотриманню дисципліни, яку слід встановлювати твердо і послідовно. Незалежний норов собаки вимагає авторитетності господаря, але не жорстокості. Кангал не терпить фізичного покарання - воно лише зруйнує довіру.
Кангальський карабаш - службова порода, тому добре надається до дресирування, але не чекайте від нього автоматизму німецької вівчарки. Кангал завжди думає, перш ніж виконати команду. Якщо він вважає команду безглуздою, він може її проігнорувати. Основний курс слухняності (ОКД) є обов’язковим.
Варто згадати, що у світі існують й інші рідкісні пастуші собаки зі складним характером. Наприклад, в Іспанії для охорони використовують Кан де Палейро, а також маловідомих, але цікавих Кан Гічо (Кіскело). Хоча вони менші за Кангала, принципи виховання незалежних пастухів схожі - повага та послідовність.
Плюси і мінуси породи
| Плюси породи | Мінуси та складнощі |
|---|---|
| Непідкупний охоронець: Кращого захисника території годі й шукати. | Не для квартири: Потребує великої території та надійного паркану. |
| Стабільна психіка: Не гавкає без причини, спокійний у побуті. | Схильність до домінування: Потребує досвідченого власника, здатного стати лідером. |
| Невибагливість: Шерсть самоочищається, добре переносить будь-який клімат. | Рясна линька: Двічі на рік «скидає» величезну кількість шерсті. |
| Міцне здоров’я: Одна з найздоровіших порід серед гігантів. | Соціалізація: Без раннього знайомства зі світом може стати небезпечним для оточуючих. |
| Любов до дітей: Дуже терплячий до «своїх» дітей. | Агресія до чужих собак: Може сприймати чужих великих псів як конкурентів або загрозу. |
