Корат — Історія та стандарт

Історія породи корат: кіт удачі з Таїланду

Корат належить до невеликої групи аборигенних порід котів, що походять з Таїланду (стародавнього Сіаму), поряд із сіамськими, бірманськими та тайськими котами. Його історія сягає глибини століть. Перші згадки та зображення котів, що дуже нагадують сучасних Коратів, знаходять у старовинних тайських рукописах, зокрема в «Тамра Маєв» («Книзі віршів про котів»), яка датується періодом Аюттхая (1350–1767 рр.).

У Таїланді цих котів називають «Сі-Сават». «Сі» означає колір, а «Сават» – це назва місцевої рослини (різновид пасльону) з сіро-блакитними плодами. Таким чином, назва буквально означає «колір плоду сават». Крім того, слово «сават» також асоціюється зі щастям та процвітанням.

Корати традиційно вважалися котами удачі. Їх ніколи не продавали, а лише дарували – як символ щастя, родючості та багатства, особливо молодятам або поважним гостям. Вважалося, що пара Коратів у домі гарантує щасливе подружнє життя. Їхній сріблястий колір асоціювався з багатством, а зелені очі – з кольором молодих рисових паростків, що символізувало добрий врожай.

Завдяки шанобливому ставленню та ізоляції (порода походить з високогірного плато Корат на північному сході Таїланду), ці коти зберегли свій первозданний вигляд протягом багатьох століть.

На Заході Корати з’явилися досить пізно. Хоча кіт, схожий на Кората, був показаний на виставці у Великобританії ще у 1896 році (під назвою «блакитний сіамський»), цілеспрямоване розведення на Заході почалося лише у 1959 році. Саме тоді американка Джин Джонсон (Jean Johnson), яка проживала в Таїланді, отримала в подарунок пару Коратів – кота Нара (Nara) та кішку Дарра (Darra) – і привезла їх до США. Ці двоє стали основою для розвитку породи в Америці.

Американська асоціація CFA визнала породу Корат у 1966 році. До Великобританії Корати потрапили у 1972 році, а місцева асоціація GCCF визнала їх у 1975 році. Попри свою давню історію та красу, Корат залишається відносно рідкісною породою за межами своєї батьківщини.

Як виглядає корат: опис зовнішності

Корат – це кіт середнього розміру, з добре розвиненою мускулатурою, але без зайвої масивності. Він справляє враження сили та елегантності одночасно. Його зовнішність має кілька унікальних рис.

1. Голова: Серцеподібна форма – це візитівка породи. При погляді спереду чітко видно контури серця: лінії над бровами утворюють верхню частину, а м’які лінії щік, що сходяться до підборіддя, – нижню. Голова не повинна бути надто вузькою чи квадратною. Лоб великий та плаский.
2. Мордочка та профіль: Мордочка добре розвинена, але не загострена, з м’яким контуром. Підборіддя та щелепи сильні. Профіль має невеликий вигин (стоп) між лобом та носом. Ніс з легкою «левовою» горбинкою біля кінчика.
3. Очі: Великі, круглі, виразні, посаджені широко. Створюють враження надзвичайної уважності та глибини. Бажаний колір у дорослих котів – яскравий перидотово-зелений (peridot green). Допускається також бурштиновий відтінок, особливо у молодих тварин. Важливо: Колір очей розвивається повільно. Кошенята народжуються з блакитними очима, потім вони стають бурштиновими або золотисто-зеленими, і лише у віці 2–4 років досягають остаточного насиченого зеленого кольору.
4. Вуха: Великі, широкі біля основи, з заокругленими кінчиками. Високо посаджені на голові, надають коту настороженого вигляду. Вкриті тонкою шерстю.
5. Тіло: Середньої довжини, напівкоббі типу (semi-cobby) – тобто, не таке масивне, як у британця, але й не таке витягнуте, як у сіама. Мускулисте, міцне, особливо в області плечей та грудей. Спина злегка вигнута. Кіт відчувається несподівано важким для свого розміру.
6. Лапи: Пропорційні до тіла, не надто довгі. Передні трохи коротші за задні. Подушечки лап овальні. Колір подушечок – темно-блакитний або лавандовий, може мати рожевий відтінок.
7. Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи, звужується до заокругленого кінчика.
8. Шерсть: Коротка, тонка, шовковиста, блискуча. Щільно прилягає до тіла. Майже немає підшерстка (одинарна шерсть). Це робить кота більш чутливим до холоду.
9. Забарвлення: Тільки одне – сріблясто-блакитне. Основний колір шерсті – блакитний (сіро-блакитний). Кожна волосинка має світлішу основу, темнішу середину та сріблястий кінчик (tipping). Саме це сріблясте напилення створює унікальний ефект «сяйва» або «ореолу» навколо тіла кота, особливо помітний на світлі. Жодні інші кольори, білі плями чи медальйони не допускаються. Мочка носа та губи – темно-блакитні або лавандові.

Відмінності від Російського блакитного кота