Корніш-рекс — Історія та стандарт

Історія породи корніш-рекс: кучерявий кіт з Корнуолла

Історія Корніш-рекса почалася на фермі в Бодмін-Мур, графство Корнуолл, Англія, 21 липня 1950 року. Саме тоді у звичайної домашньої кішки черепахового забарвлення на ім’я Серена, що належала Ніні Еннісмор (Nina Ennismore), народився незвичайний кошеня. Серед його братів і сестер з прямою шерстю виділявся один кремовий самець з дивовижною, щільною кучерявою шубкою, схожою на хутро кролика породи Астрекс.

Ніна Еннісмор, яка мала досвід у розведенні кроликів рекс, одразу зрозуміла унікальність кошеняти і назвала його Каллібункер (Kallibunker). Щоб зрозуміти природу цієї мутації та закріпити її, вона звернулася за порадою до генетика А. К. Джуда та ветеринара Брайана Стерлінга-Вебба. Вони підтвердили, що кучерявість викликана спонтанною рецесивною генною мутацією. Щоб зберегти цей ген, було рекомендовано схрестити Каллібункера з його матір’ю Сереною.

У результаті цієї в’язки народилися кошенята як з прямою, так і з кучерявою шерстю, що підтвердило рецесивний характер мутації. Кучеряві нащадки стали основою нової породи. Назву «Корніш-рекс» було обрано на честь місця походження (Корнуолл) та за аналогією з кучерявими кроликами рекс. Ген, відповідальний за цю мутацію, отримав позначення «re» або «Gene R (Type 1)».

Для розширення дуже обмеженого генофонду та покращення типу породи на ранніх етапах проводилися схрещування з іншими породами, зокрема:

• Сіамськими котами
• Бірманськими котами
• Британськими короткошерстими котами
• Орієнтальними короткошерстими котами
• Звичайними домашніми короткошерстими котами

Важливо зазначити, що хоча приблизно через 10 років у сусідньому графстві Девоншир була виявлена інша мутація кучерявої шерсті (Девон-рекс, ген dr або Type 2), ці дві мутації виявилися різними та несумісними.

Порода Корніш-рекс швидко здобула популярність завдяки своїй незвичайній зовнішності та чудовому характеру. Вона була офіційно визнана провідними фелінологічними організаціями: GCCF у Великобританії в 1960-х роках та CFA в США у 1967 році.

Як виглядає корніш-рекс: опис зовнішності

Корніш-рекс – це втілення витонченості та елегантності. Його зовнішність часто порівнюють з грейхаундом або хортом («whippet cat») через характерну будову тіла та вигнуту спину.

1. Тіло: Довге, струнке, з тонким кістяком, але дивовижно мускулисте та міцне. Найхарактерніша риса – виразна арка спини, яка плавно піднімається від лопаток до крупу. Живіт підтягнутий (tucked-up abdomen), грудна клітка глибока.
2. Голова: Порівняно невелика, яйцеподібної форми (овальна), трохи довша, ніж широка. Високі вилиці, щоки пласкі. Профіль – пряма лінія від середини чола до кінчика носа, або з характерним «римським носом» (з легкою горбинкою або випуклим вигином). Сильне підборіддя.
3. Вуха: Дуже великі, конічної форми, широкі біля основи, високо та близько посаджені на голові, насторожені.
4. Очі: Середнього або великого розміру, овальної форми, злегка розкосі (зовнішні куточки спрямовані до зовнішніх країв вух). Колір має бути чистим, насиченим і відповідати забарвленню шерсті.
5. Лапи: Дуже довгі, прямі та стрункі, що створює враження, ніби кіт стоїть «навшпиньки». Задні лапи довші за передні, що підкреслює вигин спини. Лапки маленькі, витончені, овальні.
6. Хвіст: Дуже довгий, тонкий, гнучкий, як батіг, звужується до кінчика. Повністю вкритий хвилястою шерстю.
7. Шерсть: Унікальна риса породи. Дуже коротка, м’яка, шовковиста, без остьових (покривних) волосків, складається переважно з підшерстку. Шерсть утворює щільні, регулярні хвилі або завитки, що щільно прилягають до тіла («марсельська хвиля»). На дотик нагадує оксамит, каракуль або плюш.
8. Вуса та брови: Як і шерсть, вони кучеряві, іноді можуть бути рідкими або обламаними.
9. Забарвлення: Стандарт породи допускає абсолютно всі можливі забарвлення та малюнки, включаючи суцільні, таббі, черепахові, біколори, колор-пойнти та інші, з білим або без нього.

Порівняння з Девон-рексом