Історія породи
Історія «бавовняного собаки» оповита легендами. Назва породи походить від французького слова «Coton» (бавовна) та мадагаскарського портового міста Тулеар (нині Толіара). Вважається, що предки сучасних котонів потрапили на Мадагаскар багато століть тому, можливо, внаслідок корабельних аварій європейських суден, на яких часто тримали маленьких собак-компаньйонів (попередників бішонів).
Ізольовані на острові, ці собаки схрещувалися з місцевими породами, що призвело до появи унікального типу з характерною бавовняною шерстю. Впродовж століть Котон де Тулеар був собакою виключно мадагаскарської знаті та багатих французьких колонізаторів. Їм навіть дали прізвисько «Королівський собака Мадагаскару», і простим людям було заборонено володіти ними. Це призвело до того, що порода розвивалася у відносній ізоляції, зберігши свої унікальні риси.
Лише в 1960-х роках французи, які поверталися з Мадагаскару, почали привозити цих чарівних собак до Європи. Порода швидко завоювала популярність у Франції, а згодом і в усьому світі. Офіційне визнання FCI (Міжнародною кінологічною федерацією) відбулося в 1970 році. Генетично вони є частиною великої родини бішонів. Їхніми найближчими родичами вважаються Бішон Фрізе, елегантна Мальтійська болонка (Мальтезе) та Болоньєз (Італійська болонка).
Як виглядає Котон де Тулеар: опис зовнішності
Головна і найбільш впізнавана риса Котон де Тулеар - це його шерсть. Вона довга (6–8 см), дуже м’яка, еластична і нагадує на дотик вату або бавовну. Важливою особливістю є те, що це шерсть «сухого» типу - вона не має жирового покриття, як у багатьох інших порід, і практично не має підшерстка. Через це котони майже не линяють і часто вважаються гіпоалергенними, хоча 100% гарантії не існує.
У «бавовняних» собак з Тулеару прикметна трикутна форма голови з м’яким переходом від лоба до морди. Високо посаджені висячі вуха доволі довгі, покриті шерстю. Широко розташовані круглі очі - темні, живі та надзвичайно виразні, вони надають мордочці розумного і трохи пустотливого вигляду. Ніс обов’язково має бути чорним (рожевий або коричневий ніс є недоліком за стандартом).
Міцна тілобудова з широкими грудьми і дещо опуклою, міцною лінією верху. Хвіст низько посаджений, зазвичай закинутий на спину під час руху. Кінцівки відносно короткі, але м’язисті. Класичне забарвлення - суцільне біле. Стандарт також допускає невеликі плями блідо-жовтого або сірого кольору, особливо на вухах, але основний фон має залишатися білим.
Стандарт породи (ключові моменти)
Частина тіла · 8
| Частина тіла | Опис стандарту |
|---|---|
| Голова | Коротка, трикутної форми, якщо дивитися зверху. Череп злегка опуклий. |
| Очі | Круглі, темні, широко розставлені, з живим і розумним виразом. |
| Вуха | Висячі, трикутні, високо посаджені, тонкі на кінчиках. |
| Морда | Пряма, коротша за черепну частину (співвідношення приблизно 2:3). |
| Ніс | Маленький, обов’язково чорний. |
| Корпус | Прямокутний формат, лінія верху злегка опукла. Поперек міцний. |
| Хвіст | Низько посаджений, в спокої опущений, в русі весело закинутий на спину. |
| Шерсть | Головна ознака: бавовняна текстура, м’яка, довга, злегка хвиляста, без підшерстка. |
