Історія походження породи
Справжня мисливська гордість Америки, порода крапчасто-блакитний кунхаунд, має глибоке коріння, що сягає колоніальних часів. Її історія почалася ще у 18 столітті у штаті Луїзіана. Основою для створення породи стали європейські гончаки, яких привезли до Нового Світу перші поселенці. Ключову роль у формуванні блютіка зіграли французькі блакитні гасконські гончі, яких, за легендою, подарував Джорджу Вашингтону маркіз де Лафаєт. Цих собак схрещували з англійськими фоксхаундами, а також, ймовірно, з місцевими породами, щоб адаптувати їх до унікальних умов полювання в Америці.
Основною метою селекціонерів було виведення собаки, здатної працювати в складних умовах американського півдня: в болотистих місцевостях, густих лісах та вночі. Головною здобиччю для цих собак став єнот – хитра і спритна тварина, полювання на яку вимагало від собаки неабиякого інтелекту, витривалості та відмінного нюху. Крапчасто-блакитний кунхаунд став справжнім подарунком для мисливців, грозою для єнотів, лисиць та пум – рівних їм на полюванні не було! Собаки цієї породи відомі своєю здатністю «заганяти на дерево» (treeing), тобто, знайшовши здобич, вони змушують її залізти на дерево і гучним гавкотом утримують там до приходу мисливця. Цей унікальний стиль полювання і дав назву групі порід – кунхаунди (від англ. coon – єнот).
Довгий час крапчасто-блакитних кунхаундів реєстрували як англійських кунхаундів, не виділяючи їх в окрему породу. Проте, завдяки зусиллям ентузіастів, які прагнули зберегти унікальні робочі якості та характерний зовнішній вигляд цих собак, у 1945 році порода була офіційно визнана United Kennel Club (UKC) як самостійна одиниця. American Kennel Club (AKC) визнав породу значно пізніше, у 2009 році. Сьогодні блютік кунхаунд залишається популярним мисливським собакою та компаньйоном, особливо в південних штатах США.
Як виглядає крапчасто-блакитний кунхаунд: стандарт та опис зовнішності
Крапчасто-блакитний кунхаунд – це великий, м’язистий, але водночас елегантний собака, створений для швидкості та витривалості. Його зовнішність поєднує в собі силу та грацію, характерні для гончаків.
- Загальний вигляд: Атлетична статура, глибокі груди для великих легенів, міцні ноги та спина. Рухи вільні та розмашисті.
- Голова та морда: Голова пропорційна до тіла, з дещо куполоподібним черепом. Морда довга, квадратна. Вираз обличчя часто описують як благальний або сумний, що є характерною рисою для багатьох гончаків.
- Очі: Великі, круглі, посаджені широко. Колір – від світло- до темно-карого. Погляд розумний, проникливий.
- Вуха: Дуже довгі, низько посаджені, висячі. Якщо їх витягнути вперед, вони мають досягати кінчика носа. Вуха тонкі та м’які на дотик, що допомагає «збирати» запахи з землі і направляти їх до носа.
- Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, щільна, гладка і блискуча. Саме забарвлення є візитівкою породи. Основний колір – білий, густо вкритий чорним крапом, що створює унікальний синюватий (блакитний) відтінок. На голові та вухах зазвичай суцільні чорні плями. Також можливі руді підпалини над очима, на щоках, грудях та ногах.
- Хвіст: Посаджений високо, міцний біля основи, звужується до кінця. Собака несе його вільно, у формі шаблі, коли рухається.
