Малий блакитний гасконський гончак — Історія та стандарт

Історія породи малий блакитний гасконський гончак

Історія малого блакитного гасконського гончака нерозривно пов’язана з його більшим предком — великим блакитним гасконським гончаком. Коріння цих собак сягає глибини Середньовіччя, а їхніми пращурами вважаються легендарні гончаки Святого Губерта. У XIV столітті Гастон III де Фуа-Беарн, відомий як Гастон Феб, видатний мисливець та автор знаменитого «Livre de Chasse» («Книга про полювання»), утримував у своїй псарні в Гасконі великих гончаків синюватого забарвлення. Цих собак, привезених з Арденн, схрещували з місцевими гончими, що й поклало початок формуванню гасконської породи.

Протягом століть великі блакитні гончаки були улюбленцями французької аристократії, їх використовували для полювання на велику здобич — вовків, ведмедів та оленів. Сам король Генріх IV тримав зграю цих величних собак. Однак після Французької революції полювання на велику дичину стало менш поширеним, а економічні умови змінилися. Виникла потреба в меншому, швидшому та більш економічному в утриманні собаці, який спеціалізувався б на полюванні на зайця та іншу дрібну дичину. Саме так, шляхом ретельної селекції найменших представників великої породи, з’явився малий блакитний гасконський гончак.

Хоча він і є зменшеною копією свого предка, «малий» гасконець — це не просто мініатюрна версія. Він має легший кістяк, більш витончену статуру і дещо інший темперамент, зберігши при цьому всі видатні мисливські якості. Офіційне визнання порода отримала значно пізніше. Клуб любителів породи був створений у 1925 році, а стандарт був затверджений Міжнародною кінологічною федерацією (FCI). Сьогодні малий блакитний гасконський гончак є однією з найпопулярніших мисливських порід у Франції та поступово завойовує прихильників по всьому світу. Він є частиною великої родини французьких гончаків, до якої належать також блакитний гасконський бассет та малий гасконо-сентонжський гончак, що свідчить про багату кінологічну спадщину регіону.

Стандарт та зовнішній вигляд породи

Малий блакитний гасконський гончак — це собака середнього розміру, що поєднує в собі силу та елегантність. Його зовнішність свідчить про благородне походження та видатні робочі якості. Він має типову для гончака будову тіла, але з більш легким і витонченим кістяком, ніж у великого «родича».

• Голова: Довга, але не надто широка. Череп злегка опуклий. Перехід від чола до морди (стоп) ледь виражений. Морда пряма, приблизно дорівнює по довжині черепній частині, з «римським носом» (невеликою горбинкою). Губи трохи відвислі, закривають нижню щелепу.
• Очі: Овальної форми, темно-каштанового кольору. Погляд м’який, трохи сумний, але водночас живий та проникливий.
• Вуха: Це одна з найхарактерніших рис породи. Вони тонкі, згорнуті в трубочку, посаджені низько, нижче лінії очей. За довжиною повинні досягати кінчика носа або навіть виходити за нього. Вуха вкриті ніжною шерстю і є дуже чутливими.
• Корпус: Добре збалансований. Шия довга, злегка вигнута, з невеликим підвісом. Спина міцна і пряма. Поперек сильний. Груди добре розвинені, глибокі, опускаються до рівня ліктів. Живіт злегка підтягнутий.
• Хвіст: Тонкий, шаблевидної форми. У спокійному стані опущений до скакального суглоба, а в русі піднімається, але не закидається на спину.
• Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, густа і щільно прилягає до тіла. Забарвлення — головна «візитівка» породи. Воно складається з чорного крапу на білому фоні, що створює характерний синювато-шиферний відтінок. На голові зазвичай є симетричні чорні плями, що покривають вуха та очі, з білою «зірочкою» на лобі. Часто присутні руді (палеві) підпалини над очима, на щоках, губах, внутрішній стороні вух та на кінцівках.