Мініатюрний бультер’єр — Історія та стандарт

Історія походження мініатюрного бультер’єра

Історія мініатюрного бультер’єра нерозривно пов’язана з його старшим братом — стандартним бультер’єром. У середині XIX століття в Англії Джеймс Хінкс, відомий селекціонер, поставив собі за мету створити «білого кавалера» — собаку, який би поєднував у собі силу та відвагу бульдога з інтелектом та спритністю тер’єра. Так з’явився Бультер’єр, який швидко завоював популярність. Однак у його послідах періодично народжувалися цуценята значно меншого розміру. Спочатку їх вважали небажаним відхиленням, але згодом ці «міні-версії» знайшли своїх шанувальників.

Ентузіасти вирішили розвивати цю лінію як окрему породу. Щоб закріпити малий розмір, до розведення залучали кров фокстер’єрів та джек-рассел-тер’єрів. Це дозволило зменшити габарити, але, на жаль, призвело до певних проблем зі здоров’ям та екстер’єром, зокрема до появи рис, нетипових для бультер’єра (наприклад, занадто тонких кісток або голови у формі яблука). Селекціонери доклали чимало зусиль, щоб повернути породі класичний вигляд «буля» в мініатюрі, зберігаючи при цьому міцне здоров’я.

Довгий час мініатюрних та стандартних бультер’єрів виставляли на рингах разом, розділяючи їх лише за вагою. Проте, у 1938 році був створений Клуб мініатюрних бультер’єрів в Англії, а в 1939 році порода була офіційно визнана Англійським кеннел-клубом. Американський кеннел-клуб (AKC) визнав породу значно пізніше — лише у 1991 році. Сьогодні головним критерієм, що відрізняє мініатюрного бультер’єра від стандартного, є зріст у холці, який не повинен перевищувати 35,5 см.

Як виглядає мініатюрний бультер’єр: стандарт породи

Мініатюрний бультер’єр — це собака міцної, мускулистої та гармонійної статури. Він виглядає як атлет, сповнений сили та енергії, попри свої невеликі розміри. Кожен елемент його зовнішності підкреслює міць та активність.

• Голова: Найбільш впізнавана риса породи. Вона довга, міцна, має унікальну яйцеподібну форму («egg-shaped»), без грубих виступів. При погляді спереду вона повністю заповнена. Профіль плавно вигинається донизу від верхівки черепа до кінчика носа.
• Очі: Вузькі, трикутної форми, косо посаджені. Колір — якомога темніший, майже чорний, що надає погляду пронизливості та розуму.
• Вуха: Маленькі, тонкі, близько посаджені одне до одного. Собака тримає їх вертикально, що надає йому настороженого вигляду.
• Корпус: Дуже мускулистий, з короткою та міцною спиною. Грудна клітка широка та глибока, ребра добре вигнуті, що створює враження «бочкоподібності».
• Хвіст: Короткий, низько посаджений, товстий біля основи і звужується до кінця. Собака несе його горизонтально.
• Кінцівки: Прямі, паралельні, з міцним кістяком та добре розвиненою мускулатурою. Лапи компактні, «котячі», з добре зігнутими пальцями.
• Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, жорстка на дотик, щільно прилягає до шкіри та має здоровий блиск. Забарвлення бувають двох типів: біле (допускаються кольорові плями на голові) та кольорове (тигрове, руде, триколірне, чорно-тигрове). Небажаними є блакитний та печінковий кольори.

Порівняння мініатюрного та стандартного бультер’єрів