Історія та походження німецького пінчера
Історія німецького пінчера тісно переплетена з історією цвергпінчера та шнауцера. Протягом століть ці собаки були відомі в Німеччині як універсальні фермерські помічники. Їхня головна робота полягала у вилові щурів та інших гризунів у стайнях та будинках, за що вони отримали прізвисько «раттери» (щуролови). Крім того, вони охороняли майно та супроводжували вози.
Спочатку «пінчер» був скоріше описом типу собаки (гладкошерстий щуролов), ніж конкретною породою. Пінчери та шнауцери (жорсткошерстий варіант) часто народжувалися в одному приплоді і реєструвалися як одна порода. Лише наприкінці 19-го століття почалася цілеспрямована селекція. У 1879 році німецький пінчер був визнаний як окрема порода. Фрідріх Луїс Доберман, творець знаменитої породи, як вважають, використовував саме німецьких пінчерів (або їхніх прямих предків) як одну з основ для створення своєї, більшої за розміром, службової собаки.
Дві світові війни завдали нищівного удару по породі. Особливо після Другої світової війни німецький пінчер опинився на межі повного зникнення. З 1949 по 1958 рік у Західній Німеччині не було зареєстровано жодного приплоду. Породу фактично врятував ентузіаст на ім’я Вернер Юнг, який зібрав кількох вцілілих представників та, використовуючи для відновлення крові цвергпінчерів, розпочав програму відродження. Завдяки його зусиллям, сьогодні ми можемо насолоджуватися компанією цих чудових собак.
Як виглядає німецький пінчер: опис зовнішності
Німецький пінчер - це втілення сили та елегантності без жодної зайвої деталі. Це собака середнього розміру з гордою поставою та плавними лініями. Його корпус має квадратний формат, що означає, що довжина тіла приблизно дорівнює висоті в холці.
- Голова: Клиноподібної форми, довга і вузька. Лоб плоский, без зморшок. Перехід від лоба до морди плавний, але чітко виражений.
- Морда: Сильна, відповідає загальним пропорціям голови. Губи тонкі, темні, щільно прилягають до щелеп. Прикус ножицеподібний.
- Очі: Середнього розміру, овальної форми, темного кольору. Вираз розумний та пильний.
- Вуха: Високо поставлені. Можуть бути як купіруваними (де це дозволено законом, в Україні купірування не заборонене, але не вітається на європейських виставках), так і природними. Природні вуха мають V-подібну форму, висять на хрящі, прилягаючи до щік.
- Шия: Середньої довжини, суха і мускулиста, без підвісів, елегантно вигнута.
- Корпус: Спина пряма і міцна, коротка, в міру широка. Лінія верху трохи похила від холки до крупу. Грудна клітка глибока, помірно широка, з добре розвиненим форбрустом.
- Хвіст: Високо посаджений. Як і вуха, може бути купіруваним (залишають 2–3 хребці) або природним. Природний хвіст може бути шаблеподібної або серпоподібної форми.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з міцними кістками та добре розвиненою мускулатурою. Лапи компактні («котячі») із зімкнутими пальцями та міцними темними кігтями.
Шерсть та забарвлення
Шерсть - одна з головних переваг породи для утримання в квартирі. Вона коротка, пряма, густа, блискуча і щільно прилягає до тіла, без підшерстка. Це робить догляд за нею мінімальним.
Стандарт визнає два основні типи забарвлення:
- Однотонний: Різні відтінки рудого (від оленячого до насиченого червоно-коричневого).
- Чорно-підпалий: Основний колір - насичений чорний лаковий, з чітко окресленими рудо-червоними підпалинами над очима, на морді, горлі, грудях (два трикутники), лапах та під хвостом.
