Норвезький лісовий кіт — Історія та стандарт

Історія походження норвезького лісового кота

Історія норвезького лісового кота оповита легендами та сягає глибини століть, тісно переплітаючись з міфологією та історією Скандинавії. Цьому улюбленцю північноєвропейських котовласників приписують як місцеве, так і південне походження. Згідно з однією з найпопулярніших версій, предками сучасних скогкаттів були довгошерсті коти, завезені вікінгами приблизно в XI столітті. Можливо, це були турецькі ангори, привезені зі Східної Римської імперії (Візантії), або інші довгошерсті породи з Близького Сходу. Опинившись у суворих умовах Скандинавії, ці коти протягом століть адаптувалися, розвинувши густу, водонепроникну шерсть, міцну статуру та відмінні мисливські навички для виживання в лісах.

Інша теорія припускає, що норвезькі лісові коти походять від короткошерстих котів, завезених римлянами до Північної Європи, які згодом схрестилися з довгошерстими котами, можливо, сибірськими, або ж розвинули довшу шерсть шляхом природної мутації та селекції в холодному кліматі. Є також версія про зв’язок з дикими лісовими котами Шотландії.

Ці коти навіть знайшли своє місце у скандинавській міфології. Легенди розповідають про «лісових фей» або «троль-котів» величезного розміру та з пухнастими хвостами, які могли лазити по скелях. Вважається, що богиня кохання та краси Фрея їздила на колісниці, запряженій двома великими сірими котами, які, за описом, дуже нагадують саме норвезьких лісових.

Протягом століть ці коти були звичайними мешканцями норвезьких ферм та лісів, ціновані за свої мисливські здібності. Однак у XX столітті, особливо після Другої світової війни, порода опинилася на межі зникнення через безконтрольне схрещування з короткошерстими домашніми котами. Лише завдяки зусиллям ентузіастів, зокрема Карла-Фредріка Нордане (Carl-Fredrik Nordane), у 1930-х роках розпочалася робота зі збереження та стандартизації породи. У 1938 році норвезький лісовий кіт був вперше представлений на виставці в Осло.

Систематична робота була перервана війною, але відновилася у 1960-1970-х роках. У 1972 році порода отримала попередній стандарт у Норвегії, а в 1977 році була офіційно визнана Міжнародною федерацією котів (FIFe). Сьогодні норвезький лісовий кіт є національною породою Норвегії і користується великою популярністю в усьому світі, символізуючи дику красу та витривалість північної природи.

Як виглядає норвезький лісовий кіт: стандарт породи

Норвезький лісовий кіт – це велика, сильна та елегантна тварина, чий вигляд випромінює міць та адаптованість до суворих умов. Його зовнішність гармонійно поєднує дику грацію та домашній затишок.

• Загальний вигляд: Великий, міцний кістяк, видовжене, мускулисте тіло. Створює враження сили та спритності. Повного розвитку (розміру та шерсті) досягає лише у віці 3–5 років.
• Голова: Має форму рівностороннього трикутника (якщо дивитися спереду). Профіль довгий і прямий, без «стопу» (перелому між лобом та носом). Підборіддя сильне, що надає мордочці рішучого вигляду.
• Вуха: Великі, широкі біля основи, з загостреними кінчиками. Високо і широко посаджені, продовжують лінію трикутника голови. Бажані рисячі китички на кінчиках та густі пучки шерсті всередині вушної раковини.
• Очі: Великі, мигдалеподібної форми, виразні. Посаджені трохи навскіс. Колір очей може бути будь-яким (зелений, золотистий, мідний), часто гармонує із забарвленням шерсті. У білих котів можливі блакитні очі або гетерохромія (очі різного кольору).
• Тіло: Довге, масивне, з міцним кістяком та добре розвиненою мускулатурою. Грудна клітка широка.
• Кінцівки та Лапи: Ноги міцні, високі. Задні ноги трохи довші за передні, що надає коту характерної «постави» і допомагає у стрибках та лазінні. Лапи великі, округлі, з густими пучками шерсті між пальцями (так звані «снігоступи», що допомагали пересуватися по снігу).
• Хвіст: Довгий (в ідеалі дорівнює довжині тіла від основи шиї до основи хвоста), дуже пухнастий, схожий на лисячий. Кіт часто тримає його високо піднятим.
• Шерсть: Головна гордість породи – розкішна подвійна шерсть, що ідеально захищає від холоду та вологи. Вона складається з:
  • Довгого, жорсткого, блискучого та водовідштовхувального остьового волосся, яке покриває спину та боки.
  • Дуже густого, м’якого, вовнистого підшерстку, який забезпечує теплоізоляцію.
  Шерсть має виражені сезонні зміни: взимку вона значно густіша та довша, з пишним коміром («гривою») навколо шиї та грудей, а також густими «штанами» на задніх лапах. Влітку шерсть стає коротшою та менш густою, хоча пухнастий хвіст та «рисячі» китички залишаються.

Забарвлення норвезького лісового кота

Стандарти породи допускають велике різноманіття забарвлень та малюнків шерсті норвезьких лісових котів. Виняток становлять лише ті, що вказують на гібридизацію з іншими породами.