Історія: як в Одесі збирали породу з трьох
Найнадійніше джерело з історії породи — не клубні перекази, а розділ «Коротка історія породи» в самому стандарті КСУ. Він каже: наприкінці 70-х років XX століття в місті Одеса, за ініціативи судді КСУ-МКФ Тамари Шаргородської, в результаті запланованих в’язок — зокрема порід фокстер’єр, мініатюрний пудель сріблястого забарвлення, мальтійська болонка — було сформовано породну групу особин, які мали спільних предків і фенотипову схожість. Далі — багаторічна племінна робота, і в 2004 році ця група отримала назву ОДІС і перший стандарт породи.
У цьому абзаці є деталь, яка зникає в переказах: пудель у списку не просто «карликовий», а мініатюрний пудель сріблястого забарвлення. Це не орнамент — вибір конкретної кольорової лінії пуделя пояснює, звідки в породі взялися сірі й «блакитні» тони, які стандарт потім прописав як допустимі. Так само важливо, що фокстер’єр у стандарті названий без уточнення різновиду, хоча довідкові описи породи зазвичай говорять про жорсткошерстого — саме він дає ту структуру остьового волосся, яку стандарт вимагає від ОДІСа сьогодні.
За клубною версією історії, ключовим для породи став 1999 рік: від суки KROHA LAPUSHKA DIO PRESENT і кобеля ZIGFRID народився послід, усі цуценята якого виявилися бажаного селекціонерам типу, а сука FRANSHIKA DIO PRESENT стала еталоном і родоначальницею. Ланцюжок замикається на сьогоденні: власницею тієї суки називають Ірину Бахарєву, і саме Бахарєва Ірина Володимирівна вказана президентом Національного клубу породи ОДІС на офіційній сторінці КСУ. Порода веде свій родовід не від легенди, а від конкретної собаки з конкретного посліду, і людина, яка стояла біля цього посліду, дотепер відповідає за породу в системі КСУ.
Ідея «зібрати ідеального міського собаку зі шматочків» сама по собі не унікальна — так само міркували автори лабрадудля. Але далі шляхи розходяться принципово. Лабрадудль у більшості країн лишається гібридом першого-другого покоління без власного стандарту й без закритої племінної книги: кожен послід — це знову схрещування двох інших порід. ОДІС цей етап пройшов: у нього є текст стандарту з допусками в сантиметрах, перелік недоліків і пороків, дискваліфікуючі ознаки, окремий монопородний клуб і родоводи встановленого КСУ зразка.
Хронологія документів виглядає так, і кожна дата означає різне:
Дата · 6
| Дата | Що саме сталося |
|---|---|
| кінець 1970-х | Початок запланованих в’язок в Одесі за ініціативи судді КСУ-МКФ Тамари Шаргородської |
| 1999 | За версією породного клубу — послід, у якому народилася родоначальниця FRANSHIKA DIO PRESENT |
| 2004 | Породна група отримує назву ОДІС і перший стандарт породи |
| 2008 | За довідковими описами породи — рішення керівних органів КСУ про затвердження стандарту й реєстрацію собак з видачею родоводів установленого зразка |
| 02.09.2017 | Дата публікації чинної редакції стандарту (вказана в самому документі) |
| 19.06.2018 | Зміни до стандарту, затверджені Племінною Комісією КСУ |
Зовнішній вигляд: що саме описує стандарт
Стандарт починає опис із порівняння, і порівняння це несподіване для декоративної породи: ОДІС «має зовнішню схожість з Південноросійською вівчаркою, але значно менший за розміром». Ту саму вівчарку в Україні знають і як українську вівчарку. Далі документ вимагає міцності кістяка й конституції при невеликих розмірах — але окремо застерігає, що це не привід робити собаку незграбним, перевантаженим або грубим, і що ОДІС «у жодному разі не довгоногий або присадкуватий».
Пропорції в стандарті задані не на око, а числами, і саме вони роблять силует упізнаваним:
Зовнішній вигляд: що саме описує стандарт · 8
| Параметр стандарту | Значення |
|---|---|
| Ідеальна висота в холці, пси | 37 см, допуск ±2 см (тобто 35–39 см) |
| Ідеальна висота в холці, суки | 35 см, допуск ±2 см (тобто 33–37 см) |
| Вага | стандарт КСУ вагу не нормує |
| Довжина тіла | перевищує висоту в холці на 10–12 %; суки трохи довші за псів |
| Довжина голови | близько 40 % від висоти в холці |
| Довжина морди | приблизно ½ довжини голови |
| Висота в ліктях | приблизно ½ від висоти в холці |
| Плече-лопатковий кут | приблизно 100 градусів |
Зверніть увагу на два рядки. По-перше, зріст псів і сук у стандарті різний, і зводити його в один діапазон некоректно: 37 ± 2 і 35 ± 2 — це два різні коридори. По-друге, ваги в стандарті немає взагалі. Це не пропуск і не недбалість: документ будує породу навколо висоти в холці й пропорцій, а масу лишає похідною від конституції. Тому будь-яке «має важити стільки-то» про ОДІСа — це чиясь оцінка, а не вимога породи.
Межі зросту стандарт стереже суворо й асиметрично. Недоліками названі: висота вище 39 см — і для псів, і для сук; нижче 30 см — для сук. Пороками, тобто грубішим рівнем: нижче 30 см для пса або вище 41 см для собак обох статей. Тобто верхня межа спільна для статей, а нижня прописана окремо — дрібна сука ще лишається в межах недоліку там, де такий самий дрібний пес уже отримує порок.
Голова, за стандартом, нагадує тупий клин і зверху, і збоку; відстань від потиличного бугра до стопу приблизно дорівнює відстані від стопу до кінчика носа. Череп злегка опуклий, помірно широкий, поступово звужується до очей; перехід від чола до морди — плавний (різкий перехід записаний у недоліки). Очі середнього розміру, овальні, темні, трохи косо поставлені, з добре пігментованими краями повік; занадто випуклі світлуваті очі — недолік. Вуха висячі, високо посаджені, середніх розмірів, трикутні, звисають близько до щоки; стоячі вуха — порок, короткі або відведені назад — недолік.
Пігмент прописаний детально, бо на переважно білій собаці він найпомітніший. Мочка носа широка, з рельєфними ніздрями; у білих собак, білих із сірими плямами й сірих вона чорна, а у палевих може бути темно-коричневою. Мочка, профарбована наполовину або більше, — недолік; менш ніж наполовину — порок; повністю незабарвлена мочка — підстава для дискваліфікації. Прикус ножицеподібний, у дорослих собак допускається прямий; недокус і перекіс щелепи дискваліфікують.
Хвіст у спокої опущений донизу, у збудженому стані може підійматися над лінією спини, довжина — до скакального суглоба. Хвіст, закинутий на спину, закручений у кільце, занадто короткий або такий, що не доходить до скакального суглоба, — недоліки. Із дискваліфікуючих ознак стандарт додатково називає агресивну чи занадто боязку поведінку, будь-які явні фізичні чи поведінкові аномалії та односторонній і повний крипторхізм.
