Піксібоб — Історія та стандарт

Детальна історія походження Піксібоб

Історія породи Піксібоб овіяна легендами, але має цілком конкретний початок. Все почалося у 1985 році в штаті Вашингтон, США, коли Керол Енн Брюер (Carol Ann Brewer) придбала незвичайного кота з коротких хвостом та полідактилією (зайвими пальцями) від пари, яка знайшла його кошеням біля Каскадних гір. Цей кіт, названий Кеба, мав дику зовнішність. У 1986 році Керол врятувала ще одного кота, дуже великого, з коротким хвостом, якого назвала Меггі. Меггі згодом народила кошенят від Кеби. Одне з цих кошенят, самка на ім’я Піксі (Pixie - «ельф» або «фея»), мала особливу зовнішність, яка нагадувала рись (bobcat), і стала фундаментом для нової породи. Саме її ім’я дало назву породі – Піксібоб.

Керол Брюер була зачарована «диким» виглядом цих кішок і вирішила створити програму розведення, щоб закріпити їхні унікальні риси. Вона розробила стандарт породи, базований на зовнішності Піксі. Спочатку існувала легенда, що піксібоби є результатом природного схрещування домашніх кішок з американською риссю (North American Bobcat). Ця легенда сприяла популярності породи, надаючи їй ауру таємничості та дикої природи. Однак генетичні тести неодноразово спростовували цю теорію, показуючи, що піксібоби є повністю домашніми кішками без недавніх диких предків. Їхня схожість з риссю є результатом ретельної селекції за зовнішніми ознаками.

У 1993 році Керол Брюер звернулася до Міжнародної Асоціації Кішок (TICA) для визнання породи. У 1994 році піксібоб отримав статус «Виставкової породи Нового Розвитку» (Exhibition New Breed and Color), а вже у 1995 році був прийнятий до категорії «Нова Порода та Колір» (New Breed and Color). Повне чемпіонське визнання від TICA порода отримала у 1998 році. Згодом піксібоб був визнаний і іншими організаціями, такими як Американська Асоціація Любителів Кішок (ACFA) у 2005 році.

Сьогодні піксібоби залишаються відносно рідкісною, але улюбленою породою, цінованою за унікальну зовнішність та чудовий характер.

Як виглядає кіт Піксібоб: стандарт та зовнішні риси

Піксібоб – це велика і м’язиста кішка, що створює враження дикого лісового мешканця. Її зовнішній вигляд – ключова риса породи.

• Розмір та статура: Це кішки від середнього до великого розміру, з потужним кістяком та розвиненою мускулатурою. Самці значно більші за самок, їхня вага може сягати 10 кг і більше, тоді як самки зазвичай важать 3–6 кг. Тіло довге, міцне, з широкою грудною кліткою та виступаючими лопатками. Лінія спини може бути трохи похилою до хвоста.
• Голова: Голова має форму перевернутої груші, середнього або великого розміру. Морда широка, повна, з вираженими подушечками вусів («віскер-педи») та сильним, глибоким підборіддям. Ніс широкий, з легкою опуклістю.
• Очі: Очі середнього розміру, глибоко посаджені, мають форму трохи прикритого капюшоном трикутника або лимона. Колір очей варіюється від золотистого до коричневого («гусячий агрус зелений» також допустимий, але рідкісний). Важкий, навислий надбрівний валик надає погляду характерної сонливості або задумливості.
• Вуха: Вуха середнього розміру, широкі в основі, з заокругленими кінчиками. Бажана наявність рисячих пензликів (lynx tips) на кінчиках вух, що підсилює дикий вигляд. Вуха посаджені досить низько і під кутом від верхівки голови.
• Хвіст: Хвіст короткий, є візитівкою породи. Мінімальна довжина за стандартом TICA – 2 дюйми (близько 5 см), максимальна – до скакального суглоба задньої лапи. Хвіст може бути прямим, зламаним або вузлуватим, але має бути гнучким.
• Лапи та Полідактилія: Лапи великі, довгі, міцні. Задні лапи трохи довші за передні. Характерною особливістю породи є полідактилія – наявність зайвих пальців. Стандарт TICA дозволяє до 7 пальців на кожній лапі. Лапи мають бути великими, майже круглими, з добре розвиненими подушечками.
• Шерсть: Існує два типи шерсті: короткошерстий (shorthaired) та довгошерстий (longhaired).
  
  • Короткошерстий піксібоб: Шерсть густа, плюшева, пружна, відстоїть від тіла. Довжина шерсті не повинна перевищувати 2 дюйми (5 см).
  
  
  • Довгошерстий піксібоб: Шерсть напівдовга, м’яка, прилегла до тіла. Довжина шерсті може бути більшою, особливо на животі та хвості, але не надто густою чи пухнастою.
  
  
  Обидва типи мають густий, водостійкий підшерсток.
  
• Забарвлення та Малюнок: Єдине допустиме забарвлення – плямистий теббі (spotted tabby). Основний тон варіюється від світло-сірого до рудувато-коричневого, з характерним «тікінгом» (смужки на кожній волосині). Плями мають бути невеликими або середніми, випадково розкиданими по тілу, бажано приглушених тонів. Живіт завжди плямистий.

Загалом, піксібоб має справляти враження зменшеної копії північноамериканської рисі, але з характером домашньої кішки.