Історія походження породи піренейський мастиф
Історія піренейського мастифа сягає корінням у глибоку давнину і тісно пов’язана з королівством Арагон, що на півночі сучасної Іспанії. Протягом століть ці могутні собаки були незамінними помічниками пастухів у Піренейських горах. Їхнім головним завданням був захист отар овець від хижаків, таких як вовки та ведмеді. Собаки супроводжували стада під час сезонних перегонів з гірських пасовищ у долини і назад. Це були виключно робочі пси, і ніхто не займався їх цілеспрямованим розведенням — цінувалися лише робочі якості, витривалість та безстрашність.
Перша згадка про цих собак на виставці датується 1890 роком, коли кілька представників породи були показані в Мадриді. Проте справжній інтерес до породи та її цілеспрямоване розведення почалися пізніше. Перший стандарт породи був прийнятий у 1946 році, але він описував скоріше іспанського мастифа, включаючи в нього і піренейський тип.
Післявоєнний період та громадянська війна в Іспанії стали для породи справжньою катастрофою. Економічна криза, занепад вівчарства та зникнення великих хижаків призвели до того, що потреба у великих собаках-охоронцях різко скоротилася. Утримувати такого гіганта стало надто дорого, і порода опинилася на межі повного зникнення.
Відродження почалося у 1970-х роках завдяки групі ентузіастів. Вони ретельно розшукували вцілілих представників породи в гірських районах Іспанії, щоб відновити поголів’я. У 1977 році був створений Іспанський клуб піренейського мастифа (Club del Mastín del Pirineo de España), який об’єднав заводчиків з різних країн. Завдяки їхнім зусиллям у 1981 році стандарт породи був переглянутий і оновлений Королівським товариством собаківництва Іспанії, а в 1982 році порода отримала офіційне визнання Міжнародної кінологічної федерації (FCI).
Як виглядає піренейський мастиф: опис зовнішності
Піренейський мастиф — це собака гігантських розмірів, що вражає своєю міццю та гармонійністю. Незважаючи на свої габарити, він не повинен справляти враження незграбного чи млявого. Це м’язистий, пропорційно складений собака з масивним кістяком.
- Голова: Велика, довга і масивна, але пропорційна до тулуба. Череп широкий, злегка округлий. Перехід від чола до морди плавний, нерізкий.
- Морда: Широка біля основи, поступово звужується до мочки носа. Спинка носа пряма. Мочка носа велика, чорного кольору.
- Очі: Невеликі, мигдалеподібної форми, переважно темно-горіхового або бурштинового кольору. Погляд розумний, благородний і трохи сумний. Обов’язкова чорна пігментація повік.
- Вуха: Висячі, трикутної форми, середнього розміру, посаджені вище лінії очей. У спокійному стані щільно прилягають до щік.
- Шия: Потужна, м’язиста, з характерним подвійним підвісом (складки шкіри).
- Корпус: Прямокутний, міцний. Спина пряма, сильна. Грудна клітка широка і глибока.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з потужним кістяком і добре розвиненою мускулатурою. Лапи «котячі», компактні. Часто зустрічаються прибулі пальці, як на передніх, так і на задніх лапах.
- Хвіст: Товстий біля основи, середньої посадки. У спокійному стані опущений вниз, в русі піднімається у формі шаблі.
- Шерсть: Густа, щільна, середньої довжини (6–9 см). На плечах, шиї, животі та задній стороні кінцівок шерсть довша. Підшерсток щільний.
- Забарвлення: Основний колір — чисто білий. На ньому розташовані чітко окреслені плями сірого, золотисто-жовтого, коричневого, чорного або рудого кольору. Завжди бажана наявність симетричної «маски» на голові. Вуха завжди плямисті. Кінчик хвоста і лапи — білі. Чисто біле або триколірне забарвлення вважається небажаним.
