Іспанський Гальго (Іспанський хорт)

Коріння іспанського гальго сягає глибокої давнини. Вважається, що предки цих собак прибули на Іберійський півострів разом з кельтами приблизно в VI столітті до нашої ери. Назва породи походить від латинського “Canis Gallicus”, що означає “кельтський собака”. Пізніше римляни, які захопили ці території, високо оцінили мисливські якості місцевих хортів.

Протягом століть гальго формувався як ідеальний мисливець на зайця. У середньовічній Іспанії володіння таким собакою було прерогативою знаті, але з часом порода стала надбанням і простих людей, особливо в сільській місцевості. На жаль, історія гальго має і темну сторону: в Іспанії їх часто використовують як “інструмент” для полювання, позбуваючись тварин після закінчення сезону. Однак завдяки зусиллям зоозахисників ситуація змінюється, і світ відкриває для себе гальго як чудового компаньйона.

Іспанський гальго — це втілення аеродинаміки. На відміну від свого родича, грейхаунда, іспанський хорт має більш пласку мускулатуру, що робить його витривалішим на довгих дистанціях, хоча і трохи повільнішим у спринті. Тіло собаки подовжене, голова вузька і суха, з довгим щипцем (мордою). Характерною особливістю є “заячі лапи” — довгі пальці з високим склепінням.

Шерсть гальго буває двох типів:

• Гладкошерста: коротка, тонка, щільно прилягає до тіла.
• Жорсткошерста (barbudo): більш груба, може утворювати невелику бороду, вуса та брови.

Власники гальго часто жартують, що у них дві різні собаки. Вдома це “диванна подушка” — спокійний, лагідний, ненав’язливий пес, який може спати до 18 годин на добу. Вони рідко гавкають і дуже охайні. Однак, опинившись у полі, гальго миттєво перетворюється на азартного хижака. Інстинкт переслідування рухомої цілі у них в крові.

Ці собаки дуже прив’язуються до своєї сім’ї, але до незнайомців можуть ставитися з обережною прохолодою, що типово для багатьох хортів, наприклад, таких як поденко ібіценко. Гальго — це не служака, він партнер. Жорсткі методи виховання з ним не працюють, тільки терпіння і позитивне підкріплення.

Всупереч поширеній думці, гальго чудово почуваються в міських квартирах, за умови якісного вигулу. Це не та собака, яку треба ганяти годинами, але їй потрібен “вибух” енергії — можливість побігати без повідка на огородженій території.

Догляд за шерстю та одяг

Догляд за шерстю мінімальний — достатньо раз на тиждень пройтися гумовою рукавицею. Однак, найважливішим аспектом догляду є одяг. Іспанський гальго мерзне. Це факт.

• Осінь/Весна: Легкий дощовик або флісова кофта.
• Зима: Теплий комбінезон із закритою шиєю (снуд), оскільки довга шия швидко втрачає тепло.
• Літо: Слідкуйте, щоб собака не отримав тепловий удар або сонячні опіки (особливо білі собаки).

Гальго розумні, але вони не будуть виконувати команди “автоматично”, як вівчарки. Вони спочатку подумають: “А навіщо мені це треба?”. Найкращий метод — це гра та ласощі. Важливим моментом є тренування “ідеального підклику”. Пам’ятайте, якщо гальго побачив здобич, він “глохне”. Тому в місті вигул тільки на повідку. Тренувати підклик треба з перших днів, але ніколи не покладайтеся на нього на 100% на відкритій, неогородженій території.

Метаболізм хортів дещо відрізняється від інших собак. Їм потрібен високоякісний білок для відновлення м’язів. Рекомендується годувати двічі на день, щоб уникнути завороту шлунка — небезпечного стану, до якого схильні собаки з глибокою грудною кліткою. Обов’язково використовуйте підставку для мисок, щоб собаці не доводилося занадто низько нахилятися.

Іспанський гальго — витривалий хорт рівнин із ніжним серцем: спокійний удома, стрімкий у полі, лагідний і відданий. Це стародавній іберійський сайтхаунд, стрункіший і витриваліший за англійського грейхаунда, чудовий тихий компаньйон для квартири. На волі він перетворюється на невтомного бігуна з сильним мисливським інстинктом, тож із котами обережно. Порода загалом здорова й довговічна (12–15 років); серед специфічних ризиків — остеосаркома, гіпотиреоз і хвороби серця, а також типова для хортів чутливість до наркозу.

Іспанський гальго — напрочуд здорова порода. Багатовіковий природний відбір, де виживали лише найшвидші та найміцніші, зробив свою справу. У них немає багатьох генетичних хвороб, притаманних штучно виведеним шоу-породам. Проте, власникам варто знати про специфічні моменти:

• Чутливість до анестезії: Через низький відсоток жиру в організмі, гальго (як і всі хорти) потребують спеціальних протоколів наркозу. Звичайна доза для собаки такої ж ваги може бути фатальною.
• Остеосаркома: Хоча рідше, ніж у грейхаундів, рак кісток все ж зустрічається.
• Травми: Через високу швидкість бігу (до 60-65 км/год) можливі розтягнення м’язів, пошкодження зв’язок та порізи лап.
• Гіпотермія: Тонка шкіра і відсутність підшерстя роблять їх вразливими до холоду.