Брохольмер

Історія брохольмера сягає корінням у глибоку давнину. Вважається, що їхніми прабатьками були мастифи, яких привезли до Данії з Німеччини у Середньовіччі. Цих собак використовували для полювання на великого звіра, зокрема на оленів та кабанів, а також як охоронців у маєтках знаті. Порода отримала свою назву на честь замку Брохольм на острові Фюн, де у XVIII столітті граф Нільс Фредерік Брохольм почав цілеспрямовано займатися їх розведенням, прагнучи створити ідеального сторожового собаку.

Граф Брохольм не лише вдосконалив породу, але й подарував цуценят багатьом данцям, що сприяло її популярності. Брохольмер став символом сили та надійності. Однак, XX століття принесло породі важкі випробування. Дві світові війни, епідемія чуми собак та економічні кризи поставили брохольмерів на межу зникнення. До середини 1970-х років порода вважалася практично втраченою.

Відродження почалося у 1974 році завдяки групі ентузіастів на чолі з кінологом Ульріхом фон Вейссом та за підтримки Данського Кеннел Клубу. Вони розшукали небагатьох вцілілих представників породи, що відповідали старовинним описам, і запустили програму відновлення. Завдяки їхнім зусиллям, у 1982 році порода була офіційно визнана FCI, а сьогодні брохольмер є національною гордістю Данії.

Брохольмер — це собака типу мастиф, прямокутного формату, великий та потужний. Його вигляд випромінює спокій, силу та впевненість. Рухи вільні та розмірені. Головна характеристика — масивна голова та широка, об’ємна морда.

Основні характеристики породи:

• Голова: Масивна, широка, з трохи обвислими губами. Череп широкий і плаский.
• Морда: Масивна, відносно коротка. Чорна маска є бажаною.
• Очі: Круглі, не надто великі, від світло- до темно-бурштинового кольору. Погляд впевнений та спокійний.
• Вуха: Середнього розміру, високо посаджені, висячі.
• Корпус: Прямокутний, з прямою лінією верху. Шия дуже потужна, з невеликим підвісом. Груди глибокі та широкі.
• Хвіст: Шаблеподібний, товстий біля основи. У спокої опущений, в русі піднімається до горизонтального рівня.
• Шерсть: Коротка, щільна, з густим підшерстком.
• Забарвлення: Палеве (жовте) з чорною маскою, золотисто-руде, чорне. Допускаються білі відмітини на грудях, лапах та кінчику хвоста.

Незважаючи на грізний вигляд, брохольмер — це врівноважений, спокійний і доброзичливий собака. Він дуже орієнтований на сім’ю і сильно прив’язується до своїх господарів. Це собака одного господаря, але він любить усіх членів родини. Його впевненість у собі робить його чудовим охоронцем: він завжди на сторожі, але гавкає рідко, лише у випадку реальної необхідності. До незнайомців ставиться з недовірою, але без агресії, уважно спостерігаючи за ситуацією.

Брохольмери терплячі до дітей і можуть стати для них чудовими компаньйонами, за умови, що діти навчені поважати великого собаку. Завдяки своїй відданості та практично повній відсутності страху, брохольмер готовий захищати свою сім’ю в будь-якій ситуації. Його характер можна порівняти з іншими великими охоронними породами, такими як кавказька вівчарка, але він, як правило, більш керований і менш схильний до самостійного прийняття рішень.

Виховання брохольмера потрібно починати з першого дня появи цуценяти в домі. Це інтелектуальні собаки, які легко навчаються, але їхній розмір і схильність до самостійності вимагають від господаря твердості, послідовності та терпіння. Ви повинні стати для собаки незаперечним лідером, “вожаком зграї”, якому він буде довіряти і якого буде поважати. Цим вони схожі на інших великих молосів, таких як англійський мастиф або німецький дог, для яких авторитет господаря є ключовим.

Рання соціалізація є критично важливою. Знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими спокійними собаками. Це допоможе виростити впевненого і адекватного собаку, а не боягузливого чи агресивного гіганта. Основа дресирування — позитивне підкріплення. Хваліть і нагороджуйте собаку за правильну поведінку. Грубість і фізичні покарання неприпустимі — вони можуть зруйнувати довіру і спровокувати агресію.

Ідеальне місце для утримання брохольмера — це приватний будинок з великою, надійно огородженою територією. Цьому собаці потрібен простір для руху та можливість реалізувати свій охоронний інстинкт. Квартирне життя категорично не для нього.

Догляд за брохольмером нескладний:

• Шерсть: Достатньо розчісувати гумовою щіткою раз на тиждень, щоб видалити відмерлі волоски. Під час линьки (двічі на рік) процедуру варто проводити частіше.
• Вуха: Регулярно оглядайте та чистіть вуха, щоб запобігти інфекціям.
• Очі: Слідкуйте за станом очей. При невеликих забрудненнях можна протирати їх відваром ромашки.
• Кігті: Якщо кігті не сточуються природним чином під час прогулянок, їх потрібно підстригати.
• Фізичні навантаження: Брохольмер не потребує інтенсивних тренувань, але йому необхідні щоденні тривалі прогулянки спокійним кроком. Важливо не перевантажувати цуценят та молодих собак до 1.5-2 років, поки їхній скелет повністю не сформується.

Брохольмер — данський велет із королівською поставою й добрим серцем: грізний на вигляд, лагідний по суті, спокійний, врівноважений і надійний. Це рідкісний данський мастиф, чий вигляд відлякує чужих, але якому не властива безпричинна агресія — він насторожений і діє лише за реальної загрози, стаючи чудовим захисником і вірним другом родини, добрим із дітьми. Йому потрібен простір, тож не для квартири. Як усі гіганти, живе недовго (8–11 років); серед ризиків — дисплазія суглобів, заворот шлунка (bloat) та остеохондроз у цуценят, тож важливі контрольований ріст і дрібні порції.

Брохольмери, завдяки програмі відновлення, мають досить міцне здоров’я. Проте, як і всі гігантські породи, вони мають схильність до певних захворювань:

1. Дисплазія тазостегнових та ліктьових суглобів: Це найпоширеніша проблема. Важливо обирати цуценя від перевірених батьків з тестами на дисплазію. Також ключову роль відіграє правильне вирощування: збалансоване харчування та помірні навантаження.
2. Заворот шлунка (здуття): Небезпечний для життя стан. Щоб мінімізувати ризик, годуйте собаку невеликими порціями 2-3 рази на день і не дозволяйте активних ігор одразу після їжі.
3. Кардіоміопатія: Захворювання серцевого м’яза. Рекомендуються регулярні огляди у кардіолога.
4. Ентропіон (заворот повік): Може викликати подразнення рогівки.

Профілактика — ключ до довгого та здорового життя вашого улюбленця. Регулярні візити до ветеринара, правильне харчування та уважне ставлення до будь-яких змін у поведінці собаки допоможуть уникнути багатьох проблем.

Харчування гігантського собаки — це велика відповідальність. Раціон має бути збалансованим і покривати всі потреби організму, що росте, а потім і дорослого собаки. Основу раціону має складати високоякісний білок. Це може бути як натуральна їжа, так і сухий корм супер-преміум класу для гігантських порід.

При натуральному годуванні раціон повинен включати:

• М’ясо: Нежирна яловичина, індичка, курка (без кісток).
• Субпродукти: Рубець, серце, печінка.
• Морська риба: Раз на тиждень, без кісток.
• Крупи: Рис, гречка.
• Овочі: Морква, гарбуз, кабачки.
• Кисломолочні продукти: Кефір, нежирний сир.

Важливо: для правильного розвитку опорно-рухового апарату цуценятам та молодим собакам необхідні хондропротектори (глюкозамін, хондроїтин). Обов’язково консультуйтеся з ветеринаром або заводчиком щодо добавок.