Англійський мастиф

Історія англійського мастифа сягає сивої давнини, і простежити її до самого початку практично неможливо. Вважається, що величезні собаки, схожі на мастифів, потрапили до Британії разом із кельтськими племенами, які мігрували Європою. Завдяки острівній ізоляції тут сформувався унікальний тип бойових собак, що вражали своєю силою та відвагою. Коли римляни вторглися на Британські острови, вони були настільки вражені цими лютими псами, що почали вивозити їх до Риму для участі в гладіаторських боях на аренах, де їхніми супротивниками були ведмеді, леви та бики. Саме римляни, ймовірно, і дали їм назву “мастиф” (від лат. mansuetus — “ручний”, “приручений”, що є дещо іронічним).

У середньовічній Англії мастифів використовували як надійних сторожів для замків та маєтків, а також для полювання на велику дичину, таку як вовки та ведмеді. З часом, коли потреба в бойових та мисливських собаках зникла, порода опинилася на межі зникнення, особливо після Другої світової війни. Для відновлення популяції ентузіастам довелося докласти чимало зусиль, схрещуючи вцілілих чистокровних мастифів з представниками інших молосоподібних порід, таких як бульмастиф та, можливо, німецький дог. Завдяки цій селекційній роботі вдалося відродити породу, і сучасний англійський мастиф є результатом титанічної праці заводчиків, зберігши свою велич, але ставши значно добрішим та спокійнішим.

Англійський мастиф — це собака, що вражає гармонійним поєднанням потужності та благородства. Його тіло масивне, м’язисте, з широким і глибоким корпусом.

• Голова: Дуже велика, широка, квадратних обрисів. Чим ширша голова, тим краще за стандартом. Лоб плоский, але коли собака чимось зацікавлений, на ньому з’являються зморшки.
• Морда: Коротка, широка, тупа, з характерною “чорною маскою”, що покриває морду, вуха та область навколо очей.
• Очі: Маленькі, темні (горіхового або темно-карого кольору), широко розставлені. Погляд спокійний та мудрий.
• Вуха: Невеликі, тонкі на дотик, V-подібної форми, високо і широко посаджені, щільно прилягають до щік.
• Корпус: Груди широкі та глибокі. Спина широка, м’язиста. Тулуб довгий та потужний.
• Хвіст: Високо посаджений, широкий біля основи і звужується до кінця. У спокійному стані звисає вниз, при збудженні піднімається, але не вище лінії спини.
• Шерсть: Коротка, щільно прилегла, з густим і м’яким підшерстям, що захищає від негоди.
• Забарвлення: Абрикосове, палеве, сріблясто-палеве, тигрове. Обов’язковим елементом є чорна маска.

Незважаючи на свою грізну зовнішність, англійський мастиф — це “ніжний гігант”. Його характер можна описати як спокійний, врівноважений та надзвичайно відданий своїй родині. Це собака-компаньйон, який потребує людської уваги і погано переносить самотність. Мастифи рідко гавкають, подаючи голос лише у випадку реальної загрози для господарів. Вони не метушливі й не схильні до активних ігор, віддаючи перевагу спокійному спостереженню за тим, що відбувається, лежачи на своєму місці. Проте, це не означає, що вони не потребують прогулянок. Подібно до суссекс-спаніеля, який також є спокійною породою, мастифу потрібні щоденні, але не виснажливі прогулянки.

До незнайомців вони ставляться з природною недовірою. Мастиф не накинеться на гостя, але може стати між ним і господарем, уважно оцінюючи ситуацію, поки не переконається у відсутності загрози. Їхній захисний інстинкт вроджений. Вони радше звалять з ніг потенційного зловмисника своєю масою, ніж застосують зуби. Це дуже розумні та чутливі собаки, які тонко відчувають настрій господаря. Грубість і крики можуть глибоко образити мастифа, тому виховання має будуватися на повазі та терпінні.

Англійський мастиф — один із найважчих собак світу з добродушним серцем: велич, сила й спокій, врівноважений, відданий і мислячий. Це гігантський молос із чорною маскою, що усвідомлює свою міць і не доводить її без потреби; попри грізні габарити, це спокійний, добродушний сімейний компаньйон, добрий із дітьми, насторожений до чужих, але не ворожий. Йому потрібен простір, тож не для квартири. Як усі гіганти, живе недовго (6–10 років); головні ризики — онкологія (лімфома, остеосаркома), дисплазія суглобів і заворот шлунка (bloat), тож важливі контроль ваги й дрібні порції.

Як і багато гігантських порід, англійські мастифи, на жаль, мають схильність до ряду спадкових та набутих захворювань. Важливо знати про ці ризики, щоб вчасно проводити профілактику та звертатися до ветеринара.

Попереджений — значить озброєний. Регулярні візити до ветеринара, правильне харчування та уважне ставлення до будь-яких змін у поведінці та самопочутті вашого улюбленця — запорука його довгого та щасливого життя.

Догляд за мастифом не надто складний, але має свої особливості.

1. Догляд за шерстю: Коротка шерсть мастифа не потребує складного догляду. Достатньо розчісувати її гумовою щіткою або рукавичкою 1-2 рази на тиждень для видалення відмерлих волосків. Під час сезонної линьки (весною та восени) процедуру варто проводити щодня.
2. Купання: Купати мастифа потрібно лише за необхідності, не частіше кількох разів на рік. Використовуйте спеціальні шампуні для короткошерстих собак, щоб не викликати подразнення шкіри.
3. Догляд за очима та складками на морді: Це дуже важливий аспект. Складки на морді потрібно щодня протирати сухою серветкою або спеціальним лосьйоном, щоб запобігти розвитку бактеріальних інфекцій. Очі також потребують регулярного огляду та очищення від природних виділень.
4. Вуха та кігті: Регулярно перевіряйте вуха на наявність бруду та ознак запалення. Кігті підстригайте раз на місяць, якщо вони не сточуються природним шляхом.
5. Фізичні навантаження: Мастифи — не спортсмени. Їм достатньо неспішних прогулянок загальною тривалістю 30-60 хвилин на день. Важливо не перевантажувати цуценят, поки їхні суглоби не зміцніють.

Пам’ятайте, що мастифи погано переносять спеку. У спекотні літні дні прогулянки краще перенести на ранній ранок або пізній вечір, а вдень забезпечити собаці прохолодне місце для відпочинку та доступ до свіжої води.

Мастифи — розумні собаки, але вони можуть бути впертими. Дресирування має бути послідовним, терплячим і спокійним. Вони не будуть бездумно повторювати одну й ту ж команду багато разів. Мастиф запам’ятовує команду і виконає її, коли вважатиме за потрібне. Ключ до успіху — позитивне підкріплення: похвала, ласощі, ласка.

Рання соціалізація є критично важливою. З самого дитинства цуценя потрібно знайомити з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами. Це допоможе виростити впевненого та врівноваженого собаку, який адекватно реагуватиме на нові ситуації. Враховуючи їхні розміри та силу, некерований мастиф може становити серйозну проблему. Тому курс слухняності є обов’язковим. Ніколи не застосовуйте фізичну силу чи крик — це може назавжди підірвати довіру собаки.

Годування такого гіганта — відповідальна справа. Раціон має бути збалансованим і відповідати віку та рівню активності собаки. Багато власників та заводчиків віддають перевагу високоякісним сухим кормам класу холістик або супер-преміум для гігантських порід. Такий корм вже містить усі необхідні вітаміни, мінерали та хондропротектори для підтримки здоров’я суглобів.

При натуральному годуванні основу раціону має складати нежирне м’ясо (яловичина, індичка), субпродукти, морська риба, кисломолочні продукти (сир), крупи (рис, гречка) та овочі. Головне правило — не перегодовувати! Ожиріння — ворог №1 для суглобів та серця мастифа. Дорослого собаку годують 2 рази на день, розділивши добову норму на дві порції, щоб уникнути ризику завороту шлунка. Чиста питна вода завжди повинна бути у вільному доступі.