Полігарський хорт (Раджапалаям) — Історія та стандарт

Історія походження породи

Назва породи походить від невеликого містечка Раджапалаям у вірудунагарському районі штату Тамілнад. Саме тут, за часів правління династії Наяків, формувалася ця унікальна лінія хортів. Собаки належали переважно класу полігарів — феодальних вождів та землевласників, які використовували їх не тільки для полювання, але й як бойових псів під час Карнатичних війн та війн проти британських колонізаторів.

Існує легенда, що чотири раджапалаяма могли врятувати життя своєму господареві, відбившись від атаки тигра. Хоча це звучить як міф, фізична сила та безстрашність породи не викликають сумнівів. На відміну від багатьох інших хортів, які покладаються виключно на зір, Раджапалаям також активно використовує нюх, що ріднить його з деякими гончаками. Якщо порівнювати робочі якості, то за наполегливістю у переслідуванні здобичі його можна поставити в один ряд з такими породами, як Плотт-хаунд (гончак Плотта), хоча стиль полювання у них різний.

Зовнішній вигляд та стандарти породи раджапалаям

Раджапалаям — це втілення сили та елегантності. Це великий собака, висота якого в холці може досягати 65–75 см. Статура мускулиста, але суха, що характерно для всіх представників групи хортів. Найбільш впізнаваною рисою є молочно-біла шерсть, хоча історично зустрічалися й інші забарвлення, які зараз вважаються менш бажаними або вибраковуються.

Ключові характеристики екстер’єру

• Голова: Куполоподібна, з помірним переходом від чола до морди. Щелепи надзвичайно потужні, що нагадує про їхнє минуле полювання на велику дичину.
• Очі: Зазвичай золотистого або бурштинового кольору. Погляд уважний, пронизливий, трохи насторожений до чужинців. Білясті очі вважаються недоліком.
• Ніс: Виключно рожевого кольору (тілесного). Це одна з візитних карток породи. Чорний ніс є дискваліфікуючою ознакою.
• Вуха: Висячі, м’які на дотик, посаджені досить високо. У стані збудження можуть трохи підніматися біля основи.
• Корпус: Глибока грудна клітка, яка дозволяє вміщувати великі легені для тривалого бігу. Живіт сильно підтягнутий, як і у класичного грейхаунда, що забезпечує аеродинамічність.
• Хвіст: Довгий, тонкий, звужується до кінця. У спокої опущений, а під час руху може підніматися, але ніколи не закручується в кільце.

Шерсть у полігарського хорта коротка та тонка. У спекотному кліматі Індії це перевага, оскільки вона не затримує тепло і захищає від паразитів, яких легше помітити на білому тлі.