Історія походження португальської вівчарки
Точне походження португальської вівчарки (Cão da Serra de Aires) оповите таємницями, але основна теорія пов’язує її появу з французькими вівчарками. Вважається, що на початку XX століття, а не в XIX, як іноді помилково вказується, граф Мануель Кастро Гімарайнш (Manuel Castro Guimarães) імпортував з Франції пару бріарів. Ці собаки були схрещені з місцевими пастушими собаками регіону Алентежу, зокрема, можливо, з предками каталонської вівчарки або піренейської вівчарки. Результатом цих схрещувань і стала порода, яку ми сьогодні знаємо як португальська вівчарка.
Перший офіційний стандарт породи був розроблений доктором Антоніо Кабралом (Dr. António Cabral) та доктором Філіпе Морісом Бенсуде (Dr. Filipe Morais Bensaúde) і прийнятий Португальським клубом собаківництва (Clube Português de Canicultura) у 1932 році. Міжнародне визнання прийшло значно пізніше – FCI офіційно визнала породу в 1996 році. Незважаючи на свою відносно недавню офіційну історію, португальська вівчарка швидко завоювала популярність у себе на батьківщині як невтомний пастух та вірний компаньйон. Її основна робота полягала у випасанні овець, кіз, великої рогатої худоби та навіть коней у суворих умовах гір Серра-де-Айреш. Собаки відомі своєю пильністю, особливо вночі, що робило їх чудовими охоронцями стад від хижаків.
Сьогодні португальська вівчарка все ще використовується за своїм прямим призначенням, але все частіше її можна зустріти в ролі сімейного улюбленця завдяки її інтелекту та відданості. Порода залишається відносно рідкісною за межами Португалії, але її популярність поступово зростає серед поціновувачів активних та розумних собак.
Як виглядає португальська вівчарка: стандарт та зовнішність
Португальська вівчарка – це собака середнього розміру, сільського, дещо розпатланого вигляду, з характерною довгою шерстю та виразною «бородою», «вусами» та «бровами», які надають їй унікального шарму. Її зовнішність відображає її робоче походження – вона має бути міцною, спритною та витривалою.
- Загальний вигляд: Собака середніх пропорцій, довжина тіла трохи перевищує висоту в холці. Рухи легкі, енергійні та пружні, характерні для пастуших собак.
- Голова: Міцна, широка, не надто довга, добре пропорційна до тіла. Череп трохи довший за морду, злегка опуклий. Перехід від чола до морди добре виражений.
- Морда: Пряма або злегка кирпата, не загострена. Ніс великий, переважно чорного кольору, з добре відкритими ніздрями. Губи щільно прилягають, темного кольору.
- Очі: Середнього розміру, округлі, переважно темного кольору (від бурштинового до чорного), з живим та розумним виразом. Повіки темні.
- Вуха: Високо посаджені, середнього розміру, трикутної форми, висячі та прилягають до щік. Раніше їх іноді купірували, але зараз це переважно заборонено та не відповідає стандарту в багатьох країнах.
- Шия: Гармонійно з’єднана з головою та тулубом, середньої довжини, м’язиста, без підвісу.
- Корпус: Пряма лінія верху. Холка добре виражена. Спина пряма або злегка похила, міцна. Поперек короткий, широкий та мускулистий. Круп злегка похилий. Груди глибокі та широкі, опускаються до ліктів. Ребра добре вигнуті. Живіт помірно підтягнутий.
- Хвіст: Високо посаджений, звужується до кінця, досягає скакального суглоба. У спокійному стані звисає, може бути злегка вигнутим на кінці. В русі або при збудженні піднімається, але не закручується над спиною. Деякі цуценята можуть народжуватися куцохвостими (природжений бобтейл).
- Кінцівки: Передні кінцівки прямі, паралельні, з міцними кістками та добре розвиненою мускулатурою. Лапи округлі, з міцними чорними подушечками та міцними темними кігтями. Задні кінцівки також міцні, м’язисті, з добре вираженими кутами скакальних суглобів.
- Шерсть: Дуже характерна риса породи. Довга, пряма або злегка хвиляста, досить груба на дотик, нагадує козячу шерсть. Підшерсток відсутній або дуже слабко розвинений. На голові шерсть утворює густі брови, вуса та бороду. Шерсть рівномірно розподілена по всьому тілу, включаючи простір між пальцями.
- Забарвлення: Найбільш поширені забарвлення включають жовте, каштанове, сіре (у різних відтінках, від світлого до темного), палеве, вовче (суміш сірих, чорних та палевих волосків) та чорне. Часто присутні підпалини рудого, коричневого або вогняного кольору на морді, грудях, кінцівках та під хвостом. Допускаються невеликі білі відмітини на грудях.
