Історія походження породи
Історія португальського водяного собаки сягає своїм корінням у глибоку давнину. Вважається, що предки цих собак потрапили на Піренейський півострів разом із перськими мореплавцями ще в 600-х роках до нашої ери. Римляни, які згодом прийшли на ці землі, називали їх «canis piscator», що в перекладі означає «собака-рибалка». Протягом століть цих собак розводили уздовж усього узбережжя Португалії, де вони стали незамінними помічниками рибалок. Їхня основна задача полягала в тому, щоб заганяти рибу в сіті, діставати снасті, що впали за борт, і навіть доставляти повідомлення з одного корабля на інший або на берег.
Центром розведення породи стала найпівденніша провінція Португалії — Алгарве, де рибальський промисел був особливо розвинений. Собаки жили прямо на рибальських траулерах, працюючи нарівні з людьми. Однак із середини XX століття, коли технології рибальства модернізувалися, потреба в собачій допомозі почала стрімко зменшуватися. Це призвело до того, що порода опинилася на межі зникнення і навіть була занесена до списку найрідкісніших.
Відродженням породи світ зобов’язаний португальському магнату Васко Бенсуаде, який у 1930-х роках захопився цими собаками і створив програму з їх розведення. Завдяки його зусиллям та зусиллям інших ентузіастів, порода була врятована. У 1954 році кілька особин потрапили до Англії, а в 1958 — до США, де вони швидко завоювали популярність. Американський клуб собаківництва (AKC) офіційно визнав породу 1 січня 1984 року. Сьогодні португальський водяний собака — це насамперед чудовий компаньйон, виставковий пес та спортсмен, хоча він і не втратив своїх унікальних робочих якостей.
Як виглядає португальський водяний собака: стандарт та опис зовнішності
Це собака середнього розміру, міцної, мускулистої статури. Його зовнішність свідчить про силу, витривалість та спритність. Голова широка, пропорційна, з виразним переходом від чола до морди. Очі середнього розміру, круглі, зазвичай темно-карі або чорні, з розумним і проникливим поглядом. Вуха посаджені високо, мають форму серця і прилягають до голови. Характерною особливістю породи є хвіст — товстий біля основи і звужується до кінця, він служить собаці кермом під час плавання. У стані спокою хвіст звисає, а під час руху або збудження грайливо згортається кільцем над спиною.
Шерсть у португальського водяного собаки одношарова, без підшерстка, що є великою перевагою, оскільки собака майже не линяє. Існує два типи шерсті:
- Кучерява (Curly coat): Шерсть утворює щільні, циліндричні локони. Вона дещо тьмяна на вигляд.
- Хвиляста (Wavy coat): Шерсть довша, м’якша, з легким блиском, утворює плавні хвилі.
Забарвлення може бути чорним, білим, різноманітних відтінків коричневого, а також комбінацією чорного або коричневого з білим. Цікаво, що суцільно білі собаки не є альбіносами — у них повинні бути чорна мочка носа, губи та повіки.
