Історія породи: від маркіза де Ларрі до сучасності
Історія породи Пуатевін - це захопливий шлях злетів, трагічних падінь та чудесного відродження. Уродженці Горішнього Пуату, ці собаки завдячують своєю появою маркізу Франсуа де Ларрі (Marquis de Larrye). Саме він у 1692 році почав цілеспрямовану селекцію, схрещуючи місцевих гончих із фоксхаундами та, ймовірно, хортами для надання собакам швидкості та витривалості.
Сьогодні історія породи налічує понад три сотні років. Спочатку ці собаки називалися «Гончаки Верхнього Пуату». Вони славилися своєю здатністю заганяти вовків - найнебезпечніших хижаків того часу. Їхня сила та злість до звіра стали легендарними.
Трагедія Французької революції та епідемія
Як і багато інших аристократичних порід, Пуатевін ледь не зник під час Французької революції 1789 року. Більшість собак було знищено разом із їхніми власниками. Ті нечисленні особини, що вижили, дали надію на відновлення популяції. Проте у другій половині ХІХ століття (зокрема у 1842 році) порода зазнала ще одного нищівного удару - епідемія сказу викосила майже все поголів’я розплідників.
Відродження та роль англійських кровей
Для порятунку генофонду кінологам довелося піти на ризикований крок. Для відновлення було використано крові англійських фоксхаундів. Це рішення мало як позитивні, так і спірні наслідки. Саме англійські собаки подарували сучасному Пуатевіну міцніший кістяк, але дещо змінили форму голови, зробивши її менш «французькою». Тим не менш, саме завдяки цьому вливанню ми сьогодні маємо можливість бачити цих чудових атлетів.
Цікаво, що сам Пуатевін згодом став генетичним донором для інших порід. Наприклад, він є прямим предком іншого видатного французького собаки - біллі, якому передав свій витончений нюх та легкість руху.
Зовнішній вигляд: вовча грація та сила
Пуатевін - це собака, який поєднує в собі міць і елегантність. На відміну від багатьох інших гончаків, які можуть виглядати дещо важкуватими, цей француз має суху конституцію. Його часто називають «борзим серед гончих».
- Голова: Видовжена, не надто широка, з виразно окресленою потилицею. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але не різкий. Морда трішки звужується до носа, але не є загостреною.
- Очі: Великі, коричневого кольору, з виразним чорним обідком повік. Погляд у Пуатевіна м’який, але водночас пильний і розумний.
- Вуха: Це прикметна риса породи. Вони середньої довжини, посаджені трохи нижче рівня очей, тонкі й м’які на дотик. Важливо зазначити, що вуха у Пуатевіна значно менші, ніж масивні звисаючі вуха інших класичних французьких гончаків, що робить його менш вразливим до травм у густих чагарниках.
- Корпус: Спина пряма і мускулиста, поперек міцний. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів), що забезпечує великий об’єм легень для тривалого бігу. Живіт помітно підтягнутий, що знову ж таки нагадує про вплив хортів.
- Кінцівки: Довгі, прямі, з міцним кістяком та розвиненою мускулатурою. Лапи так званого «вовчого» типу - видовжені та міцні.
Звичний окрас пуатевінських гончаків - це класичний триколор. Він поєднує насичений рудий колір, широке біле поле та чорний чепрак (мантію). Шерсть коротка, блискуча, щільно прилягає до тіла, але на дотик вона трохи жорсткіша, ніж здається.
