Історія та походження породи
Історія той-пуделя нерозривно пов’язана з його більшими предками. Вважається, що пуделі походять від німецьких водяних собак, відомих як «Pudel» (від німецького «pudeln», що означає «хлюпатися у воді»). Ці собаки були неперевершеними мисливцями та ретриверами, особливо у полюванні на водоплавну дичину. Їхня знаменита кучерява шерсть не лише захищала від холодної води, але й стриглася у специфічний спосіб («під лева») для захисту життєво важливих органів та суглобів, залишаючи при цьому задню частину тіла вільною для плавання.
З часом пуделі потрапили до Франції, де їхня елегантність та винятковий інтелект були високо оцінені аристократією. Саме у Франції порода була «відшліфована» і стандартизована. Поступово, окрім великих (стандартних) пуделів, почали з’являтися менші варіації. Спочатку середній пудель, а потім мініатюрний пудель (карликовий) стали популярними компаньйонами.
Той-пудель - це результат цілеспрямованої селекції на мініатюризацію, яка досягла свого піку в 18–19 століттях. Аристократичні дами бажали мати ще меншого собачку-компаньйона, якого можна було б легко носити на руках. Король Людовик XVI та Мадам де Помпадур були відомими шанувальниками мініатюрних пуделів, що ще більше підвищило їхній престиж. Також малі пуделі часто виступали в цирках, демонструючи дивовижні трюки завдяки своєму розуму та бажанню догодити.
Офіційне визнання той-пуделя як окремого ростового різновиду відбулося значно пізніше. Стандарти породи були остаточно закріплені в середині 20-го століття, встановивши чіткі межі зросту (до 28 см у холці) для відділення тоя від мініатюрного пуделя. Сьогодні той-пудель - це виключно собака-компаньйон, який зберіг інтелект своїх робочих предків, але повністю адаптувався до життя в міській квартирі.
Як виглядає Той Пудель: опис зовнішності
Той-пудель - це мініатюрна копія стандартного пуделя, що вражає своєю гармонійністю, елегантністю та гордовитою поставою. Це вишуканий крихітний собака з міцною, але не масивною тілобудовою. Він повинен виглядати пропорційно, не справляючи враження ні «перерослого» цуценяти, ні крихкої, тендітної істоти.
Голова та морда
Голова той-пуделя витончена, видовжена, але пропорційна до тіла. Черепна частина злегка опукла, а перехід від лоба до морди (стоп) плавний і ледь помітний. Морда довга, пряма, не загострена. Мочка носа добре розвинена, пігментована в чорний колір у чорних, білих та сріблястих собак, і в коричневий - у коричневих. У собак абрикосового або червоного забарвлення мочка носа може бути чорною або коричневою.
Очі, вуха та шия
Очі у той-пуделя мигдалеподібної форми, посаджені злегка косо. Колір очей дуже темний - майже чорний або темно-коричневий. У коричневих собак допускаються темно-бурштинові очі. Вираз очей живий, розумний та допитливий. Вуха довгі, пласкі, звисають уздовж щік, посаджені низько (на рівні очей або трохи нижче). Вони покриті довгою, хвилястою шерстю. Шия міцна, середньої довжини, злегка вигнута, що надає собаці гордовитого вигляду.
Корпус та хвіст
Корпус той-пуделя має добре збалансовані пропорції. Довжина тіла трохи перевищує висоту в холці. Спина коротка та міцна, поперек мускулистий, а грудна клітка глибока та помірно широка. Живіт підтягнутий. Хвіст раніше традиційно купірували на половину або третину довжини. Однак сьогодні в багатьох країнах (включаючи більшість країн Європи) купірування хвостів заборонено. Природний хвіст посаджений високо, собака тримає його піднятим.
Шерсть: структура та забарвлення той-пуделя
Шерсть - це візитна картка пуделя. Стандарт визнає два типи шерсті:
- Кучерява шерсть: Дуже густа, пружна, тонка, має текстуру вовни. Вона утворює дрібні, тугі локони.
- Шнурова шерсть: Також густа і тонка, але утворює характерні шнури однакової довжини, які повинні бути завдовжки не менше 20 см.
Пуделі практично не линяють. Шерсть, що відмирає, не випадає на підлогу, а заплутується в кучерях, тому вони вважаються гіпоалергенною породою. Це також означає, що вони потребують регулярного вичісування, щоб уникнути утворення ковтунів.
Найпоширеніші — суцільні (однотонні) забарвлення. До них належать:
- Чорний
- Білий (повинен бути чистим, без жовтизни)
- Коричневий (глибокий, теплий відтінок)
- Сріблястий (народжуються чорними, «перецвітають» з віком)
- Абрикосовий (априкот)
- Червоний (насичений, рудий відтінок)
Плямисті (parti-color) і фантомні забарвлення чинний бланк FCI 172 визнає: у ньому є окремий розділ «Other colours», а для фантома («чорний з палевими мітками») перелічене обов’язкове розташування міток — над кожним оком, на щоках і всередині вух, з боків морди, на кінцях лап і з внутрішнього боку, на грудях.
