Історія походження міоритської вівчарки
Історія румунської міоритської вівчарки сягає глибини століть і нерозривно пов’язана з традиціями вівчарства в Карпатських горах. Назва «міоритська» походить від румунського слова «miorița», що означає «овечка», і відсилає до знаменитої румунської фольклорної балади «Міориця». Ця балада розповідає про глибокий зв’язок між пастухом і його стадом, що якнайкраще символізує призначення цієї породи.
Протягом багатьох поколінь цих собак відбирали не за зовнішністю, а за робочими якостями: витривалістю, здатністю протистояти суворим погодним умовам, сміливістю для захисту отари від вовків та ведмедів, і, звісно, за вродженим пастушим інстинктом. Їхня густа біла або світла шерсть слугувала чудовим камуфляжем серед овець, роблячи собаку майже невидимим для хижаків.
Цілеспрямована робота над стандартизацією породи почалася в Румунії відносно нещодавно. Перший стандарт був розроблений Румунською асоціацією кінологів у 1981 році. Після кількох переглядів та уточнень, 6 липня 2005 року порода отримала тимчасове визнання Міжнародної кінологічної федерації (FCI), а повне визнання відбулося пізніше. Сьогодні румунська міоритська вівчарка є національною гордістю Румунії та поступово завойовує прихильників по всьому світу.
Як виглядає румунська міоритська вівчарка: стандарт породи
Міоритик — це великий, але не незграбний собака, що справляє враження сили та енергії. Його тіло повністю вкрите довгою, густою та трохи кошлатою шерстю, що є візитівкою породи.
- Загальний вигляд: Собака великого розміру, енергійний, з прямокутною будовою тіла. Довжина тулуба перевищує висоту в холці.
- Голова: Масивна, але не важка. Череп широкий і злегка опуклий. Перехід від чола до морди (стоп) не надто виражений. Морда потужна, поступово звужується до носа, але не загострена.
- Очі: Середнього розміру, косо поставлені, горіхового, карого або темно-карого кольору. Вираз очей спокійний та розумний.
- Вуха: Посаджені відносно високо, V-подібної форми з заокругленими кінчиками, звисають по боках голови.
- Корпус: Міцний, з добре розвиненою мускулатурою. Шия м’язиста, середньої довжини. Спина пряма, грудна клітка широка і глибока, опускається до ліктів.
- Хвіст: Посаджений високо. У стані спокою опущений донизу, сягаючи скакальних суглобів або нижче. Коли собака збуджений або в русі, хвіст піднімається вище лінії спини, злегка вигинаючись, але ніколи не закручується на спині. Купірування хвоста заборонене.
- Шерсть: Дуже густа і довга, довжиною не менше 10 см, пряма, жорстка на дотик. Підшерстя щільне та м’яке, світлішого кольору. Шерсть рясно покриває не тільки тулуб, але й голову, та лапи. Така «шуба» надійно захищає собаку від будь-якої негоди.
- Забарвлення: Основне забарвлення — біле, світло-сіре або кремове. Собака може бути суцільно білим, суцільно сірим, або мати біле тло з чітко окресленими сірими чи кремовими плямами.
