Загадкова історія породи Сакральний бірма: від храмових легенд до світового визнання
Походження породи Сакральний бірма огортає серпанок містики, де правда тісно сплелася з красивими легендами. Існує дві основні версії появи цих дивовижних котів: одна – романтична, що веде до священних храмів стародавньої Бірми, інша – прагматична, пов’язана з цілеспрямованою селекцією у Франції.
Храмова легенда, завдяки якій порода отримала свою назву «Священна кішка Бірми», є однією з найвідоміших у фелінологічному світі. Вона розповідає про гірський храм Лао-Тсун, присвячений золотоликій богині Цун-Кьян-Ксе з очима кольору сапфіру. У цьому храмі мешкали білі довгошерсті коти з жовтими очима, які вважалися перевтіленням душ померлих ченців-кіттахів. Верховний жрець Мун-Ха особливо любив свого білого кота на ім’я Сінх. Під час жорстокого нападу розбійників на храм Мун-Ха був смертельно поранений біля підніжжя статуї богині. У цей трагічний момент вірний Сінх поклав свої лапи на тіло господаря, а голову – на його груди, і подивився в сапфірові очі Цун-Кьян-Ксе. Сталося диво: шерсть кота набула золотистого відтінку, подібного до сяйва богині, очі стали глибоко синіми, а лапи, що торкалися сивого волосся ченця, залишилися сліпучо білими – символом чистоти його душі. Лише кінчики лап залишилися білими. Наступного дня всі інші храмові коти зазнали такої ж магічної трансформації. Легенда стверджує, що коли священний кіт помирає, його душа супроводжує душу ченця до раю. Білі «рукавички» бірманців і досі вважаються знаком їхньої святості.
Історичні факти вказують на Францію як на місце становлення породи на початку XX століття. Точні обставини появи перших бірманців у Європі залишаються предметом дискусій. За однією з найпоширеніших версій, у 1919 році пара котів (самець Малдалпур та самка Сіта) була таємно вивезена з храму Лао-Тсун і відправлена до Франції. Дорогою самець загинув, але вагітна Сіта вижила і в Ніцці народила кошеня на ім’я Пупі де Мадалпур, яке стало родоначальником європейської лінії. Інші джерела припускають, що коти були придбані або отримані в подарунок членами родини Вандербільт або майором Гордоном Расселом та Августом Павьє під час їхніх подорожей Сходом. Існує також теорія, що Сакральний бірма є результатом схрещування сіамських кішок (від яких успадкували колорпойнтове забарвлення та сині очі) та персидських кішок (від яких отримали довшу шерсть та міцніший кістяк) у Франції. Можливо, для закріплення білих міток на лапах до схрещування залучали білих домашніх кішок.
Незалежно від точного шляху появи, порода була офіційно зареєстрована у Франції в 1925 році під назвою Sacré de Birmanie. Популяція зазнала серйозних втрат під час Другої світової війни, і за деякими даними, до її завершення в Європі залишилося лише дві чистокровні бірми – Орлофф та Ксенія де Каабаа. Завдяки самовідданій роботі ентузіастів-селекціонерів, які використовували ретельні схрещування (можливо, знову з персами та сіамами) для відновлення генофонду, породу вдалося врятувати. У 1950-х роках бірми почали з’являтися в інших країнах. У Великій Британії їх визнали у 1966 році, а в США Асоціація любителів кішок (CFA) офіційно зареєструвала породу в 1967 році. Сьогодні Сакральний бірма є улюбленою породою в багатьох країнах світу, підкорюючи серця своєю красою, ніжним характером та загадковим походженням.
Як виглядає Сакральний бірма: стандарт породи та унікальні риси
Сакральний бірма – це гармонійно складена кішка середнього та великого розміру, що поєднує силу та елегантність. Її зовнішність вражає контрастом темних пойнтів, світлого тіла, яскраво-синіх очей та характерних білих «панчішок».
- Загальне враження: Міцна, трохи розтягнута кішка з добре розвиненою мускулатурою та кістяком, але не масивна.
- Голова: Має сильну, широку, трохи округлу форму. Лоб злегка опуклий, щоки повні. Ніс середньої довжини, з характерним «римським профілем» (невеликий горбик), без різкого переходу (стопа), але з помітним заглибленням біля основи. Мордочка широка, округла. Підборіддя сильне, вертикальне.
- Вуха: Середнього розміру, не надто великі, розташовані досить широко, злегка нахилені вперед. Основа вуха широка, кінчики заокруглені. Внутрішня частина вуха добре опушена.
- Очі: Одна з найвизначніших рис породи. Вони великі, широко розставлені, майже круглі, але зовнішній куточок може бути трохи піднятий. Колір – насичений, глибокий синій (сапфіровий). Чим інтенсивніший колір, тим краще. Вираз очей м’який, спокійний.
- Тіло: Довге, міцне, з потужною грудною кліткою та рівною лінією спини. Мускулатура добре розвинена.
- Ноги та Лапи: Ноги середньої довжини, міцні, з добрим кістяком. Лапи великі, круглі, зібрані. Найбільш характерна ознака – білі мітки на всіх чотирьох лапах:
- Передні лапи: Мають симетричні білі «рукавички» (gloves), що закінчуються рівною лінією поперек лапи на рівні суглоба між пальцями та п’ястком (в ідеалі – на рівні третього суглоба).
- Задні лапи: Мають білі «шкарпетки» (socks або laces), що повністю закривають пальці і піднімаються по задній стороні ноги у вигляді гострого клина – «шпори» або «стрілки» (gauntlets). В ідеалі, шпори мають бути симетричними, не заходити за скакальний суглоб і мати однакову висоту на обох лапах.
- Вимоги до білого: Чисто білий колір, чіткі межі, симетрія – дуже важливі критерії оцінки, особливо для виставкових тварин. Будь-які кольорові плями на білому або білі плями на пойнтах вважаються недоліками.
- Хвіст: Середньої довжини, пропорційний до тіла. Він пухнастий, особливо на кінці, і має форму елегантного плюмажу або пера. Кішка зазвичай тримає його піднятим.
- Шерсть: Унікальна текстура – напівдовга, шовковиста, дуже приємна на дотик. Має мінімальний підшерсток, завдяки чому шерсть не схильна до сильного звалювання та утворення ковтунів, на відміну від персів. На шиї та грудях утворює пишний комір («гриву»), на животі може бути злегка хвилястою. На морді шерсть коротка, поступово подовжується на щоках, спині та боках.
- Забарвлення: Всі бірманські коти мають акромеланічне (колорпойнт) забарвлення. Це означає світлий основний колір тіла (від білого до бежевого або золотистого, залежно від конкретного забарвлення) та контрастні темні відмітини (пойнти) на морді (маска), вухах, ногах (крім білих рукавичок/шкарпеток) та хвості. Контраст між пойнтами та тілом має бути чітким. Кошенята народжуються білими, пойнти проявляються поступово.
Визнані забарвлення Сакрального бірми
Стандарти різних фелінологічних організацій визнають широкий спектр забарвлень пойнтів у Сакрального бірми. Ось основні з них:
Визнані забарвлення Сакрального бірми · 8
| Назва забарвлення (Point Colour) | Опис пойнтів | Колір тіла | Подушечки лап / Ніс |
|---|---|---|---|
| Seal (Сил) | Глибокий темно-коричневий, «колір морського котика» | Від блідо-палевого до теплого кремово-бежевого, з віком темнішає | Темно-коричневі / Темно-коричневий |
| Blue (Блю) | Глибокий сіро-блакитний | Холодний білувато-сірий, сріблястий відтінок | Темно-сірі / Шиферно-сірий |
| Chocolate (Шоколад) | Теплий молочно-шоколадний | Колір слонової кістки, теплий відтінок | Рожевувато-коричневі / Корично-рожевий |
| Lilac (Лілак) | Теплий рожевувато-сірий, «колір інею» | Холодний білий (магнолієвий), без відтінків | Лавандово-рожеві / Лавандово-рожевий |
| Red (Ред) | Яскравий оранжево-червоний | Білий або теплий кремовий | Рожеві / Рожевий |
| Cream (Крем) | Теплий пастельно-кремовий, «абрикосовий» | Білий | Рожеві / Рожевий |
| Tortie (Торті - Черепаховий) | Поєднання основного кольору з червоними або кремовими плямами | Відповідно до основного кольору, може мати легкі відтінки | Відповідно до основного кольору, можуть бути плямисті |
| Lynx / Tabby (Лінкс / Теббі) | Смугастий малюнок таббі на фоні основного кольору, літера «М» на лобі, обведення очей та носа. | Відповідно до основного кольору | Відповідно до основного кольору / Може мати рожевий ніс з темним обідком |
Примітка: Існують також комбінації, наприклад, Seal Tortie Lynx Point. Забарвлення тіла може трохи темнішати з віком або під впливом низьких температур, але контраст з пойнтами має зберігатися.
