Історія походження породи Середній вандейський грифон
Історія Середнього вандейського грифона нерозривно пов’язана з регіоном Вандея на заході Франції, відомим своїми густими лісами та складним рельєфом. Цей собака є прямим нащадком Великого вандейського грифона, який, у свою чергу, походить від стародавніх галльських гончаків. Назва «Briquet» у французькій мисливській термінології означає «собака середнього розміру», що точно описує його місце серед чотирьох порід вандейських грифонів.
Формування породи почалося ще до Французької революції, але саме після неї, коли великі зграї мисливських собак аристократії були значною мірою знищені, порода ледь не зникла. Відродження почалося наприкінці XIX - на початку XX століття завдяки зусиллям ентузіастів, зокрема графа д’Ельва. Він прагнув відтворити собаку, меншого за Великого грифона, але так само ефективного для полювання на велику дичину. Для цього відбиралися найкращі представники Великого грифона зменшеного розміру. Вважається, що для вдосконалення нюху та слухняності до них додавали кров інших порід, зокрема, предків сучасного Нівернейського грифона, який славився своїми видатними робочими якостями.
Перша світова війна знову поставила породу на межу зникнення. Лише завдяки самовідданій праці французьких кінологів у міжвоєнний період вдалося зберегти та стабілізувати популяцію. Стандарт породи був офіційно визнаний у 1920-х роках. Сьогодні Середній вандейський грифон залишається популярним мисливським собакою у Франції, але за її межами зустрічається досить рідко, що робить його ексклюзивною та унікальною породою.
Як виглядає Середній вандейський грифон: стандарт та зовнішність
Briquet Griffon Vendéen – це собака середнього розміру, міцної, але не важкої статури, з гармонійними пропорціями. Його зовнішній вигляд випромінює витривалість та енергію, а «розпатлана» шерсть і виразні «брови» та «вуса» надають йому неповторного шарму.
Голова та морда
Голова у грифона легка, не надто довга. Череп злегка опуклий, перехід від чола до морди (стоп) чітко виражений. Морда пряма, закінчується квадратно, не загострена. Губи вкриті густими вусами. Очі великі, темні, з живим та розумним виразом; густі брови не повинні закривати очі. Вуха тонкі, гнучкі, покриті довгою шерстю, посаджені нижче рівня очей і злегка закручуються всередину.
Корпус та кінцівки
Спина міцна та пряма, поперек мускулистий. Грудна клітка глибока, але не надто широка, що забезпечує простір для легенів та серця, необхідний для тривалого бігу. Кінцівки прямі, з міцним кістяком та розвиненою мускулатурою. Лапи компактні, з твердими подушечками. Хвіст посаджений високо, товстий біля основи, звужується до кінця. Собака несе його шаблеподібно, ніколи не закручуючи над спиною.
Шерсть та забарвлення
Головна прикраса та захист породи – це її шерсть. Вона жорстка, довга, але не надмірно, і має густий підшерсток. На дотик шерсть груба, що захищає собаку від колючих чагарників та негоди. Не повинна бути шовковистою або кучерявою. Наявність характерних брів, вусів та бороди є обов’язковою.
Допустимі забарвлення різноманітні:
- Палевий з чорним плащем (чорно-палевий).
- Чорний з підпалинами.
- Палевий з чорним вкрапленням (вугільним нальотом).
- Пісочний з чорним вкрапленням, з білими мітками або без них.
- Триколірний: білий, чорний та палевий.
