Сінгапурський кіт — Історія та стандарт

Детальна історія породи сінгапурський кіт

Історія походження сінгапурського кота оповита певними суперечками та інтригами, але загальноприйнята версія пов’язує її становлення з американськими селекціонерами Томмі та Хелом Медоу (Tommy & Hal Meadow). Довгий час коти, схожі на сучасних сінгапур, жили на вулицях та у дренажних системах міста-держави Сінгапур, за що отримали місцеву назву «drain cats» (коти з водостоку) або «Kucinta» (слово, утворене з малайських слів «kucing» – кіт та «cinta» – любов).

У 1975 році Томмі Медоу, яка працювала в Сінгапурі, привезла до США трьох котів місцевого походження (двох котів та одну кішку) з характерним тіккірованим забарвленням сепія агуті. Ці коти – Тесс, Тікл та Пус – стали основою для нової породи. Пізніше, у 1980 році, до програми розведення долучили ще одну кішку, Чіко, привезену з Сінгапуру. Завдяки цілеспрямованій селекційній роботі, яка тривала близько п’ятнадцяти років, вдалося закріпити унікальний тип маленького, елегантного, але міцного кота з характерним забарвленням та виразними очима.

Однак, пізніше виникли суперечки щодо справжнього походження перших котів. Було виявлено документи, які свідчили, що коти, привезені Медоу в 1975 році, можливо, були народжені в США від абіссінських та бурманських котів і лише потім вивезені до Сінгапуру, а згодом «повернуті» як місцеві. Попри ці суперечки, генетичні дослідження підтвердили відмінність сінгапур від бурманських та абіссінських порід, хоча й вказують на ширший генофонд, ніж вважалося раніше. CFA провела розслідування і, не знайшовши порушень правил, дозволила породі зберегти свій статус.

Незважаючи на всі перипетії, Сінгапура була визнана TICA у 1982 році та CFA у 1988 році. У 1991 році уряд Сінгапуру визнав цих котів «живим національним скарбом» і використав їх як туристичний талісман. Сьогодні сінгапурський кіт – це рідкісна та цінна порода, яка підкорює серця своїм унікальним поєднанням мініатюрності, краси та чудового характеру.

Стандарт породи сінгапура: детальний опис зовнішності

Сінгапурський кіт вражає гармонійним поєднанням мініатюрності та міцної статури. Це не просто маленька, а пропорційно складена тварина з добре розвиненою мускулатурою.

1. Загальне враження: Маленький або середньо-маленький кіт, але з дивовижно міцним та мускулистим тілом. Вага не є визначальним фактором, головне – пропорції та загальна гармонія.
2. Голова: Округла, з широкою мордочкою середньої довжини та тупим носом. Виразні подушечки вусів та сильне, добре розвинене підборіддя. Череп округлий спереду і ззаду, але має пласку ділянку перед вухами.
3. Вуха: Великі, глибокі біля основи, широкі та відкриті. Розташовані не надто близько, з легким зовнішнім нахилом. Внутрішня частина вкрита рідкою шерстю.
4. Очі: Великі, мигдалеподібної форми, широко відкриті, але не витрішкуваті. Розташовані трохи навскіс, на відстані не менше ширини одного ока. Колір очей може бути ліщиновим, зеленим або жовтим, без переваги якогось конкретного відтінку. Важливо, щоб колір був чистим та яскравим. Очі обведені темною лінією.
5. Тіло: Середньої довжини, міцне, мускулисте, з добре розвиненою грудною кліткою. Спина злегка вигнута. Кінцівки сильні, мускулисті, звужуються до маленьких, овальних лапок.
6. Хвіст: Не надто короткий, стрункий, але не надто тонкий, з тупим кінчиком. Довжина має бути такою, щоб хвіст сягав плеча, якщо його обережно покласти вздовж тіла.
7. Шерсть: Дуже коротка, тонка, щільно прилягає до тіла, шовковиста на дотик. Підшерстя практично відсутнє. Незважаючи на короткість, шерсть має бути достатньо довгою, щоб демонструвати тіккінг (кілька темних та світлих смуг на кожній волосині).
8. Забарвлення та малюнок: Єдине визнане забарвлення – сепія агуті (sepia agouti). Основний колір – стара слонова кістка з теплими відтінками. Тіккінг – темно-коричневий. Кожна волосина має щонайменше дві смуги тіккінгу: світла біля основи та темна на кінчику. Живіт, груди, внутрішня сторона лап та підборіддя мають світліший відтінок, схожий на нефарбований муслін. Можливі темні лінії від внутрішнього кута ока та темні мітки на зовнішній стороні передніх лап та вздовж хребта. Кінчик хвоста темний. Ніс – лососево-рожевий з темним обідком. Подушечки лап – рожево-коричневі.