Історія походження породи сомалійський кіт
Історія сомалійського кота нерозривно пов’язана з абіссинською породою. Протягом багатьох років у послідах чистокровних абіссинців час від часу з’являлися кошенята з незвично довгою шерстю. Довгий час таких кошенят вважали «браком» і тихо прилаштовували як домашніх улюбленців без права на розведення, оскільки стандарт абіссинської породи вимагав короткої шерсті. Ген довгої шерсті є рецесивним, тому він міг передаватися з покоління в покоління, не проявляючись, доки не зустрічалися два носії цього гену.
Ситуація почала змінюватися в 1960-х роках у Північній Америці. Канадська заводчиця Мері Мейлінг (Mary Mailing) відправила кількох довгошерстих абіссинців американській заводчиці Евелін Мег’ю (Evelyn Mague). Саме Евелін Мег’ю, власниця розплідника Lynn-Lee, вважається «матір’ю» породи сомалі. Вона була зачарована красою цих «пухнастих» абіссинців і вирішила добитися їх визнання як окремої породи. Вона почала цілеспрямовану програму розведення, відбираючи котів з бажаними ознаками довгої шерсті та характерним для абіссинців тікінгом.
Назва «Сомалі» була обрана Евелін Мег’ю як географічний сусід Ефіопії (колишньої Абіссинії), що символізувало тісний зв’язок нової породи з її предками. Спочатку шлях до визнання був непростим, оскільки деякі заводчики абіссинських котів виступали проти, побоюючись, що це зашкодить чистоті їхньої породи. Однак ентузіазм Евелін та інших прихильників довгошерстих красенів переміг.
Перший клуб любителів сомалі (Somali Cat Club of America - SCCA) був заснований у США в 1972 році. Офіційне визнання порода отримала від Cat Fanciers' Association (CFA) у 1979 році, а згодом і від інших великих фелінологічних організацій по всьому світу, включаючи The International Cat Association (TICA).
Як виглядає сомалійський кіт: стандарт породи
Сомалійський кіт – це втілення грації та елегантності, з характерною зовнішністю, яка часто приносить йому прізвисько «кіт-лисичка». Це кішка середнього розміру, з добре розвиненою мускулатурою, але при цьому витончена і гнучка.
- Тіло: Середньої довжини, гнучке, з добре розвиненою мускулатурою, але не масивне. Спина злегка вигнута, створює враження, ніби кіт готовий до стрибка. Грудна клітка округла.
- Голова: Має форму модифікованого клина з м’якими, округлими контурами. Плавний перехід від чола до носа. Мордочка не загострена.
- Вуха: Великі, насторожені, широкі біля основи, злегка заокруглені на кінчиках. Розташовані досить широко. Бажані «щіточки» (пучки шерсті) всередині вушної раковини та «рисячі» китички на кінчиках.
- Очі: Великі, мигдалеподібної форми, виразні. Колір може бути насиченим золотим або зеленим, залежно від забарвлення шерсті. Очі підведені темною лінією («підводка»), оточеною світлішою ділянкою шерсті, що робить погляд особливо проникливим.
- Шерсть: Напівдовга, дуже м’яка на дотик, густа, з добре розвиненим підшерстям. Шерсть коротша на плечах, але довша на животі та «штанах» (задні лапи). Характерною ознакою є пишний комір навколо шиї та розкішний, пухнастий хвіст, схожий на лисячий. Текстура шерсті шовковиста і тонка.
- Хвіст: Товстий біля основи, поступово звужується до кінчика. Дуже добре опушений, довгий, пропорційний до тіла.
- Лапи: Пропорційні до тіла, овальної форми, компактні. Створюється враження, ніби кіт стоїть «навшпиньках».
