Староанглійська вівчарка (бобтейл)

Історія бобтейла оповита таємницями та легендами, але достеменно відомо, що його коріння сягає західних графств Англії, таких як Девон, Сомерсет та Корнуолл. Порода була виведена приблизно в 19 столітті, хоча її предки, ймовірно, існували набагато раніше. Вважається, що в її жилах тече кров європейських пастуших собак, можливо, включаючи таких родичів, як бородатий коллі та південноруська вівчарка.

Основною роботою цих собак було не пасти овець у класичному розумінні, а переганяти велику рогату худобу та овець з пасовищ на ринки. Саме тому їх називали “drover’s dogs” – собаками погоничів. Їхня густа, кошлата шерсть слугувала чудовим захистом від негоди та зубів хижаків. Характерною особливістю, що дала породі другу назву “бобтейл” (bob-tail, тобто куций хвіст), був звичай купірувати хвости. Це робилося не з естетичних міркувань, а для того, щоб ідентифікувати робочих собак і, таким чином, звільнити їхніх власників від сплати податку на собак. З часом цуценята почали народжуватися з природно короткими хвостами.

Вперше староанглійська вівчарка була представлена на виставці в Бірмінгемі у 1873 році. Спочатку порода не викликала великого захоплення у аристократії, залишаючись переважно собакою фермерів. Однак до кінця 19 століття бобтейли почали завойовувати популярність і в заможних родинах, зокрема в США, де вони стали символом статусу для кількох найбагатших сімей, таких як Вандербільти та Гуггенхайми. З роками бобтейл перетворився з робочого пса на улюбленця родини та шоу-собаку, не втративши при цьому своїх інстинктів та доброзичливого характеру.

Староанглійська вівчарка – це великий, міцний собака з квадратною, симетричною статурою. Її зовнішній вигляд випромінює силу та витривалість, але без будь-якої грубості. Вона компактна, м’язиста і покрита густою, кошлатою шерстю, що є її головною візитною карткою.

• Голова: Велика, квадратної форми. Череп об’ємний, добре заповнений над очима. Перехід від чола до морди добре виражений.
• Морда: Сильна, квадратна, ніби обрублена. Довжина морди становить приблизно половину довжини всієї голови.
• Очі: Розставлені далеко одне від одного. Можуть бути карими, блакитними або одне каре, а друге блакитне (гетерохромія). Часто приховані під густою шерстю, що надає собаці загадкового вигляду.
• Вуха: Невеликі, щільно прилягають до голови.
• Корпус: Досить короткий і компактний. Поперек міцний і широкий. Характерною особливістю є те, що загривок трохи нижчий за поперек, що створює висхідну лінію верху.
• Хвіст: Раніше традиційно купірувався. Зараз, у багатьох країнах, купірування заборонено, тому можна зустріти бобтейлів з довгими, пухнастими хвостами. Деякі цуценята народжуються безхвостими або з коротким від природи хвостом.
• Шерсть: Дуже густа, з хорошою текстурою. Не пряма, а кошлата і без кучерів. Підшерсток водонепроникний. Шерсть рясно покриває все тіло, включаючи голову та лапи.
• Забарвлення: Будь-який відтінок сірого, сизого або блакитного. Голова, шия, передні кінцівки та живіт мають бути білими, з “плямами” або без них. Корпус і задні кінцівки – суцільного кольору, з “панчохами” або без них.

Особливістю бобтейла є його хода. При ходьбі він перевалюється, як ведмідь. Однак у рисі він рухається легко та пружно, з потужним поштовхом задніх кінцівок, покриваючи значну відстань.

Характер староанглійської вівчарки – це чудове поєднання грайливості, інтелекту та спокійної врівноваженості. Це доброзичливий і ласкавий собака, який глибоко прив’язується до своєї родини і стає її повноправним членом. Вони відомі своєю терплячістю та ніжним ставленням до дітей, за що отримали прізвисько “нянька”. Бобтейл із задоволенням братиме участь у дитячих іграх, але важливо пам’ятати про його великі розміри і контролювати спілкування з дуже маленькими дітьми, щоб собака випадково не штовхнув дитину.

Незважаючи на свій плюшевий вигляд, бобтейл має сильний пастуший інстинкт. Це може проявлятися в спробах “пасти” членів сім’ї, особливо дітей, легенько підштовхуючи їх носом у потрібному напрямку. Це не агресія, а лише прояв вроджених якостей, які можна скоригувати правильним вихованням. Їхній інтелект і бажання догодити господарю роблять їх досить здібними до навчання, хоча іноді вони можуть проявляти певну впертість та незалежність, що є типовим для пастуших порід. Серед пастуших собак існують і більш енергійні породи, наприклад, хорватська вівчарка, яка потребує значно більше фізичних навантажень.

Староанглійські вівчарки – соціальні тварини, які погано переносять самотність. Вони потребують постійного контакту з людьми і можуть страждати від тривоги розлуки, якщо їх залишати надовго самих. Це може призводити до деструктивної поведінки та гучного гавкоту. До речі, гавкіт у бобтейла дуже гучний, дзвінкий і глибокий, що робить його хорошим сторожем. Він завжди попередить про прихід незнайомців, але зазвичай не проявляє агресії без серйозної причини.

Розкішна шерсть бобтейла – це його гордість і водночас головна проблема для власника. Догляд за нею вимагає величезної кількості часу та зусиль. Якщо ви не готові присвячувати кілька годин на тиждень грумінгу, ця порода, ймовірно, не для вас.

Основне завдання – запобігти утворенню ковтунів. Густа шерсть бобтейла легко збивається, і якщо це допустити, розплутати її буде майже неможливо, що може призвести до подразнення шкіри, інфекцій та болю для тварини. Тому щоденне або хоча б 3-4 разове на тиждень розчісування є обов’язковим. Для цього знадобиться цілий арсенал інструментів: гребінь з рідкими металевими зубцями, пуходерка, спрей для полегшення розчісування.

1. Регулярне розчісування: Прочісуйте шерсть пасмо за пасмом, починаючи від коренів до кінчиків. Особливу увагу приділяйте місцям, де ковтуни утворюються найчастіше: за вухами, під пахвами, на животі та на внутрішній стороні стегон.
2. Купання: Купати бобтейла потрібно в міру забруднення, зазвичай раз на 1-2 місяці. Використовуйте спеціальні шампуні та кондиціонери для довгошерстих собак. Після купання шерсть необхідно ретельно висушити феном, одночасно розчісуючи, інакше вона зваляється ще швидше.
3. Стрижка: Багато власників, які не беруть участь у виставках, віддають перевагу регулярній стрижці своїх улюбленців (“puppy cut” або “teddy bear cut”). Це значно полегшує догляд, але позбавляє собаку його характерного вигляду. Професійний грумінг рекомендується кожні 6-8 тижнів.
4. Догляд за очима та вухами: Шерсть навколо очей потрібно регулярно підстригати, щоб вона не заважала собаці бачити і не викликала подразнення. Вуха слід оглядати щотижня на предмет бруду, почервоніння чи неприємного запаху та чистити за потреби.
5. Стрижка кігтів: Підстригайте кігті раз на 3-4 тижні, якщо вони не сточуються природним шляхом.

Линька у бобтейлів – це окрема тема. Вони не линяють сезонно так інтенсивно, як інші породи, але відмерла шерсть залишається в підшерстку, що і призводить до утворення ковтунів. Регулярне вичісування допомагає видалити цю шерсть і зменшити її кількість у вашому домі.

Староанглійські вівчарки – розумні собаки, які зазвичай добре піддаються дресируванню, але їхній інтелект поєднується з певною часткою впертості. Вони були виведені для самостійної роботи, тому іноді можуть вирішувати, що знають краще за вас. Важливо з самого початку встановити правила та бути послідовним лідером.

Рання соціалізація є ключовою для цієї породи. Знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами змалечку. Це допоможе йому вирости впевненим, врівноваженим і дружелюбним собакою. Добре соціалізований бобтейл чудово ладнає з іншими домашніми улюбленцями, включаючи котів.

Найкраще для бобтейла підходять методи дресирування, засновані на позитивному підкріпленні – похвала, ласощі, іграшки. Грубість і покарання можуть призвести до того, що собака замкнеться в собі або почне проявляти ще більшу впертість. Заняття повинні бути короткими, цікавими та різноманітними, щоб собака не нудьгував. Попри свій розмір, вони можуть бути досить спритними і досягати успіхів у таких видах собачого спорту, як аджиліті, обідієнс та пастуша служба.

Варто пам’ятати, що багато пастуших порід, таких як бріар або польська низинна вівчарка, мають схожі риси характеру – інтелект, незалежність та сильний інстинкт, що вимагає послідовного виховання. Навіть менші пастуші собаки, як от шипперке, відомі своїм сильним характером.

Староанглійська вівчарка (бобтейл) — кудлатий «ведмедик» із дзвінким серцем: добродушний, грайливий і безмежно відданий великий пастух із фірмовою «клишоногою» ходою. Вона обожнює родину й дітей, але розкішна шерсть потребує серйозного догляду (часте розчісування або стрижка). Зі здоровʼя характерні дисплазія суглобів, мозочкова абіотрофія (CA), PRA й хвороби серця (DCM).

Загалом староанглійська вівчарка – це досить здорова порода з тривалістю життя 10-12 років. Однак, як і багато інших великих порід, вона схильна до певних генетичних захворювань. Відповідальні заводчики тестують своїх собак на наявність цих проблем, тому важливо обирати цуценя у перевірених людей.

Для підтримки здоров’я бобтейла важливо забезпечити йому збалансоване харчування, регулярні фізичні навантаження, своєчасну вакцинацію та профілактичні огляди у ветеринара. Через густу шерсть важливо стежити за станом шкіри, оскільки під ковтунами можуть розвиватися подразнення та інфекції. Також варто бути уважним у спекотну погоду, оскільки бобтейли схильні до перегріву.

• Кінозірки: Мабуть, найвідоміший бобтейл у кіно – це Макс, собака принца Еріка з діснеївського мультфільму “Русалонька”. Також представники породи знімалися у фільмах “Волохатий тато” та “101 далматинець”.
• Талісман Dulux: З 1961 року староанглійська вівчарка є “обличчям” та талісманом бренду фарб Dulux. Це зробило породу неймовірно впізнаваною у всьому світі.
• “Ведмежа” хода: Їхня характерна перевалююча хода виникає через те, що вони одночасно переставляють обидві ноги з одного боку тіла.
• Знамениті власники: Пол Маккартні з The Beatles був настільки закоханий у свою староанглійську вівчарку на ім’я Марта, що присвятив їй пісню “Martha My Dear”.
• Німий собака? Існує міф, що бобтейли не гавкають. Це абсолютна неправда. Вони мають дуже гучний, резонуючий гавкіт, який описують як звук “дзвінка, що тріснув”.