Староанглійська вівчарка (бобтейл) — Історія та стандарт

Історія походження староанглійської вівчарки

Історія бобтейла оповита таємницями та легендами, але достеменно відомо, що його коріння сягає західних графств Англії, таких як Девон, Сомерсет та Корнуолл. Порода була виведена приблизно в 19 столітті, хоча її предки, ймовірно, існували набагато раніше. Вважається, що в її жилах тече кров європейських пастуших собак, можливо, включаючи таких родичів, як бородатий коллі та південноруська вівчарка.

Основною роботою цих собак було не пасти овець у класичному розумінні, а переганяти велику рогату худобу та овець з пасовищ на ринки. Саме тому їх називали «drover's dogs» - собаками погоничів. Їхня густа, кошлата шерсть слугувала чудовим захистом від негоди та зубів хижаків. Характерною особливістю, що дала породі другу назву «бобтейл» (bob-tail, тобто куций хвіст), був звичай купірувати хвости. Це робилося не з естетичних міркувань, а для того, щоб ідентифікувати робочих собак і, таким чином, звільнити їхніх власників від сплати податку на собак. З часом цуценята почали народжуватися з природно короткими хвостами.

Вперше староанглійська вівчарка була представлена на виставці в Бірмінгемі у 1873 році. Спочатку порода не викликала великого захоплення у аристократії, залишаючись переважно собакою фермерів. Однак до кінця 19 століття бобтейли почали завойовувати популярність і в заможних родинах, зокрема в США, де вони стали символом статусу для кількох найбагатших сімей, таких як Вандербільти та Гуггенхайми. З роками бобтейл перетворився з робочого пса на улюбленця родини та шоу-собаку, не втративши при цьому своїх інстинктів та доброзичливого характеру.

Зовнішній вигляд та стандарт породи бобтейл

Староанглійська вівчарка - це великий, міцний собака з квадратною, симетричною статурою. Її зовнішній вигляд випромінює силу та витривалість, але без будь-якої грубості. Вона компактна, м’язиста і покрита густою, кошлатою шерстю, що є її головною візитною карткою.

• Голова: Велика, квадратної форми. Череп об’ємний, добре заповнений над очима. Перехід від чола до морди добре виражений.
• Морда: Сильна, квадратна, ніби обрублена. Довжина морди становить приблизно половину довжини всієї голови.
• Очі: Розставлені далеко одне від одного. Можуть бути карими, блакитними або одне каре, а друге блакитне (гетерохромія). Часто приховані під густою шерстю, що надає собаці загадкового вигляду.
• Вуха: Невеликі, щільно прилягають до голови.
• Корпус: Досить короткий і компактний. Поперек міцний і широкий. Характерною особливістю є те, що загривок трохи нижчий за поперек, що створює висхідну лінію верху.
• Хвіст: Раніше традиційно купірувався. Зараз, у багатьох країнах, купірування заборонено, тому можна зустріти бобтейлів з довгими, пухнастими хвостами. Деякі цуценята народжуються безхвостими або з коротким від природи хвостом.
• Шерсть: Дуже густа, з хорошою текстурою. Не пряма, а кошлата і без кучерів. Підшерсток водонепроникний. Шерсть рясно покриває все тіло, включаючи голову та лапи.
• Забарвлення: Будь-який відтінок сірого, сизого або блакитного. Голова, шия, передні кінцівки та живіт мають бути білими, з «плямами» або без них. Корпус і задні кінцівки - суцільного кольору, з «панчохами» або без них.

Особливістю бобтейла є його хода. При ходьбі він перевалюється, як ведмідь. Однак у рисі він рухається легко та пружно, з потужним поштовхом задніх кінцівок, покриваючи значну відстань.