Тайський кіт — Історія та стандарт

Історія походження тайської породи

Історія тайського кота тісно переплетена з історією його близького родича – сучасного сіамського кота. Обидві породи походять від аборигенних колор-пойнтових котів стародавнього Сіаму (нині Таїланд). Ці коти, відомі в Таїланді під назвою «Wichienmaat» (Вічіенмат), що означає «місячний діамант», високо цінувалися протягом століть. Згадки про них можна знайти у стародавньому тайському рукописі «Tamra Maew» («Книга віршів про котів»), датованому XIV-XVIII століттями. Ці коти часто мешкали при храмах та королівських палацах, вважаючись символом удачі та багатства.

Перші сіамські коти потрапили до Європи та Америки наприкінці XIX століття і швидко завоювали популярність завдяки своїй незвичайній зовнішності та інтелекту. Однак у середині XX століття західні селекціонери почали активно змінювати зовнішність породи, прагнучи до більш екстремального типу: дуже тонкого, витягнутого тіла, клиноподібної голови з величезними вухами та довгих, струнких кінцівок. Так з’явився сучасний, виставковий сіамський кіт.

Водночас на батьківщині породи, в Таїланді, а також серед деяких ентузіастів на Заході, зберігся первісний, більш кремезний тип сіамського кота. Ці коти мали округлішу «яблукоподібну» голову, міцніше тіло та менші вуха. Саме цей традиційний тип почали називати «тайським котом», щоб відрізнити його від нової, модернізованої версії.

У 1980-х роках любителі старостильних сіамів почали об’єднуватися, щоб зберегти та популяризувати цей класичний тип. У 1990 році Всесвітня федерація котів (WCF) офіційно визнала породу під назвою «Тайська». Згодом породу визнали й інші організації, зокрема TICA (The International Cat Association) у 2007 році. Сьогодні тайський кіт цінується саме за свій історичний вигляд, який нагадує перших сіамських котів, що прибули до Європи, та за свій чудовий характер.

Як виглядає тайський кіт: стандарт та опис зовнішності

Тайський кіт – це тварина середнього або великого розміру, що поєднує міцну, м’язисту статуру з елегантністю та гармонійними пропорціями. На відміну від екстремально витонченого сучасного сіамця, таєць виглядає більш природно та збалансовано.

• Голова: Має форму модифікованого клина з м’якими, округлими контурами. В профіль помітний легкий вигин на рівні очей. Мордочка округла, добре розвинена, без загостреності. Підборіддя сильне. У порівнянні з сучасним сіамцем, голову часто описують як «яблукоподібну», хоча вона не є повністю круглою.
• Вуха: Середнього розміру, широкі біля основи, з заокругленими кінчиками. Поставлені досить широко, продовжуючи лінії клина голови, але не такі величезні та низько посаджені, як у сучасних сіамів.
• Очі: Великі, виразні, мигдалеподібної форми, посаджені трохи навскіс. Колір – завжди насичений, яскраво-блакитний або сапфіровий. Глибина та інтенсивність кольору є важливою ознакою породи. Легка косоокість (страбізм), яка була характерна для старих сіамських ліній, зараз вважається недоліком, хоча й не дискваліфікуючим для домашнього улюбленця.
• Тіло: Середньої довжини, м’язисте, але не надто масивне. Грудна клітка округла, спина міцна. Кістяк добре розвинений. Загальне враження – сила та атлетичність без грубості.
• Кінцівки та Лапи: Ноги середньої довжини, пропорційні до тіла, з добре розвиненою мускулатурою. Лапи овальної форми, середнього розміру.
• Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи та трохи звужується до заокругленого кінчика. Пропорційний до тіла. Заломи хвоста, характерні для деяких старих ліній, вважаються недоліком.
• Шерсть: Коротка, тонка, шовковиста на дотик, щільно прилягає до тіла. Практично без підшерстя, що робить її легкою у догляді.
• Забарвлення: Тайські коти мають виключно колор-пойнтове забарвлення. Це означає, що основний колір тіла світлий (від білого до кремового або світло-бежевого), а темніші відмітини (пойнти) розташовані на прохолодніших частинах тіла: мордочці (маска), вухах, лапах та хвості. Контраст між світлим тілом та темними пойнтами має бути чітким. Допустимі варіації пойнтів включають:
  • Сіл-пойнт (Seal Point): Класичний варіант. Дуже темно-коричневі, майже чорні пойнти на світло-бежевому тілі.
  • Блю-пойнт (Blue Point): Сіро-блакитні пойнти на крижано-білому або світло-сірому тілі.
  • Шоколад-пойнт (Chocolate Point): Теплі, молочно-шоколадні пойнти на тілі кольору слонової кістки.
  • Лілак-пойнт (Lilac Point): Світлі, рожевувато-сірі (лілові) пойнти на дуже світлому, майже білому тілі (магнолія).
  • Також можливі інші, рідкісніші варіанти, такі як ред-пойнт, крем-пойнт, торбі-пойнт (черепаховий) та лінкс-пойнт (таббі-пойнт), залежно від стандартів конкретної фелінологічної організації.

Важливо зазначити, що кошенята тайської породи народжуються повністю білими. Пойнти починають проявлятися протягом перших кількох тижнів життя і повністю розвиваються до року або навіть пізніше. Колір тіла також може темніти з віком.

Тайський кіт vs Сучасний сіамський: Основні відмінності